Раймонд Коурі - Останній тамплієр

class="book">Здурілі від жаху підлітки, спотикаючись і падаючи, у паніці кинулися врозсип. Ті, хто знаходився в задніх рядах, до ладу не знали, що відбувається, але здогадувалися: щось надзвичайне, і тому напирали вперед. За лічені секунди утворилася страшна тиснява, повітря наповнилося несамовитими криками болю і страху.

Троє інших коней били копитами східці, кидаючись з одного боку в інший. І тут один із рицарів крикнув: «Вперед! Швидше!»

Вбивця пришпорив свого коня, спрямувавши його до широко розчинених дверей музею. Інші, жваво узявши з місця, рушили за ним услід.

3

Коли знадвору почулися крики, Тес, яка знаходилася у Великому залі, миттєво зміркувала, що коїться щось недобре. Обернувшись, вона побачила, як перший вершник увірвався крізь двері, розбивши вщент скло, осколки якого, разом з уламками дерева, посипалися усередину. Великий Зал поринув у хаос. Самовдоволене, бездоганно вбране товариство перетворилося на первісне стадо, що гарчало, кричало і безладно розбігалося. Чоловіки і жінки штовхалися і репетували, намагаючись втекти з-під копит коней, що на них неслися.

Троє вершників з ходу вклинилися у натовп і заходилися крушити мечами скляні вітрини, давити копитами скло і уламки дерева, пошкоджуючи і знищуючи експонати.

Тес відлетіла убік, коли десятки гостей у відчаї спробували врятуватися через двері, що вели на вулицю. Вона занепокоєно оглянула зал. Кім і мама — куди вони поділися? Тес озиралася довкола, але їх ніде не було видно. Праворуч, за декілька кроків від неї, вертілися і шарахалися оскаженілі коні, знищуючи на своєму шляху все більше і більше експонатів і розштовхуючи гостей, які відлітали до шаф і стін. Людські стогони і крики болю віддавалися луною у величезному залі. Серед відвідувачів Тес вмить помітила Клайва Едмондсона, якого з силою відкинуло убік, коли один кінь позадкував.

Коні дико хропли, поводили широко роздутими ніздрями, із закушених вудил спадала піна. Вершники нагиналися і підхоплювали із розбитих шаф пишні експонати, запихаючи їх у мішки, причеплені до сідел. Біля входу натовп, намагаючись вибратися назовні, не давав можливості поліції проникнути всередину, і та виявилася безпорадною протистояти переляканій масі людей.

Один кінь, різко розвернувшись, зачепив боком статую Діви Марії, яка покотилася вниз і розбилася об підлогу. Кінь гепнув її копитом, розбивши вщент здійняті в молитві руки Мадонни. Вирваний з рамки осатанілим натовпом прекрасний гобелен топтали і коні, і люди. Тисячі хитромудро і старанно вишитих мережив перетворилися на клапті за лічені секунди. Засклений стенд перекинувся, і з нього вивалилася, сильно пошкодившись при падінні, митра, розшита сріблом і золотом, яку відразу ж відфутболили у кромішній метушні. Решта вбрання — мантія, ширяла якийсь час у повітрі, немов чарівний килим, доки не була розтоптана.

Втікаючи від коней, Тес кинула погляд вздовж коридору. На деякій відстані від себе вона побачила четвертого вершника. За його спиною, в дальньому кінці коридору, було видно людей, що безладно розбігалися по інших залах музею. Вона знову стала шукати очима матір та доньку: «Де вони можуть бути, хай йому біс? Чи з ними все гаразд?» — Напружено вдивлялася вона в натовп, намагаючись розрізнити їхні обличчя, але ні Кім, ні матері ніде не було.

Почувши вигуки команд, Тес обернулася і побачила поліцейських, яким врешті-решт вдалося прорватися крізь натовп людей, що рятувалися втечею. Зі зброєю в руках, намагаючись перекричати суцільний бедлам, вони стали наближатися до одного з трьох вершників, який раптом вихопив з-під мантії невеликий, зловісного вигляду автомат, і відкрив вогонь. Підкоряючись інстинкту, Тес впала на підлогу, накривши голову руками, але встигла помітити, як вершник дав чергу, водячи автоматом туди-сюди і обсипаючи приміщення залу градом куль. Десяток людей, включаючи поліцейських, кинулися на підлогу, а розбите скло і зруйновані вітрини вмить забризкало кров'ю.

Із серцем, яке, здавалося, ось-ось вискочить із грудей, Тес лежала, скорчившись на підлозі, намагаючись не ворушитися, хоча внутрішній голос несамовито волав, спонукаючи її підхопитися і бігти. Вона побачила, як двоє вершників, за прикладом свого кровожерного побратима, відкрили вогонь зі схожої автоматичної зброї. Кулі рикошетили від музейних стін, створюючи ще більший ґвалт. Несподівано один кінь став дибки, і вершник, мимовільно змахнувши руками, дав чергу з автомата по стіні і по стелі, розкришивши візерунчасті алебастрові карнизи, які градом обрушилися на голови гостей, що верещали і корчилися на підлозі.

Ризикнувши визирнути з-за шафи, Тес гарячково намагалася зміркувати — у який бік бігти. Помітивши за три ряди експонатів праворуч двері до іншої галереї, вона зусиллям волі примусила ноги рушити вперед і швидко подалася до дверей.

Тільки-но вона дісталася другого ряду, як раптом помітила четвертого рицаря, що прямував саме до неї. Вона швидко пригнулася, зиркаючи на всі боки, і побачила, як він, вправно керуючи конем, запетляв серед іще неушкоджених шаф, всім своїм виглядом демонструючи свою непричетність і байдужість до бедламу, скоєного трьома його соратниками.

Вона майже відчула на собі дихання його коня — той захропів, коли рицар, несподівано натягнувши поводи, змусив його зупинитися лише у двох метрах від неї. Тес пригнулася ще нижче і, охоплена страхом за своє життя, притислася до шафи з експонатом, прагнучи приборкати несамовите калатання свого серця. Потім вона підвела очі й побачила рицаря: величний у своїй кольчузі та білій мантії, він пильно придивлявся до однієї з шаф, віддзеркалюючись у численних вітринах.

Це була саме та шафа, за вмістом якої Тес спостерігала, коли до неї підійшов Клайв Едмондсон.

З тихим жахом спостерігала вона, як рицар дістав меч, розмахнувся і з гуркотом обрушив його на вітрину, розбивши її на шматочки. Осколки градом розсипалися навколо Тес. Потім, вставивши меч в піхви, він, залишаючись в сідлі, нагнувся і узяв в руки дивовижну скриньку — пристрій, що складався з кнопок, шестірень і важелів — і кілька секунд потримав його в руках.