Мирослава Горностаєва - Чорна магія для „чайників”.

Стара рушила без слова. Біля дверей обернулась.

— То ось як воно — бути завжди правим… Ви — чудовисько, Анатолію. Нелюдь.

Він нічого не відповів.

За осінь чоловік продав квартиру й дачу і купив хатину на протилежному березі Ріки, у Вишневому Яру. Подалі від Степового цвинтаря.

На могилі коханої він не був жодного разу. Теща звинувачувала його в нечулості — він відмовчувався.

Жив він розмірено — робота, дім, телевізор, робота… Комп’ютер пилюжився в кутку. Чоловік підключив його, але не вмикав ще жодного разу.

Якогось листопадового вечора він лежав на дивані, втупившись у телевізор. На екрані вирував натовп демонстрантів. Потім — крупним планом показали жінку в каракульовій шапці «пиріжком» і шубі з дорогого хутра, котра протестувала проти підтримки Америкою заколотників.

— Валянкі амєріканскіє! — надривалась пані в хутрі, - так рядамі і стоять! І апєльсінчікі із Каліфорніі — наколотиє! Взял адін — і апять тянєтся рука!

— Глобалісти кляті, - пробурмотів чоловік, — що роблять… Якби не оця їхня цивілізація….

Він вимкнув телевізор і запустив комп’ютер. Відкрив програму на «варіантах» і вивів на екран карту Америки.

Наступного дня окрім подій у країні по телевізору тільки й говорили про каліфорнійський землетрус з сотнями тисяч жертв.

Чоловік продовжував вести тихе розмірене життя — робота, дім, робота… Він і досі так живе.

Щовечора він вмикає комп’ютер, відкриває знайому програму, гортає «варіанти» і надовго замислюється, тримаючи пальця над кнопкою «Delete». А на дисплеї повільно обертається в чорній безодні блакитно-зелена куля. Над нею поволі пропливає напис:

«Варіант «Армагеддон». Просто натисніть «Видалити».