Гілберт Кійт Честертон - Небесна стріла

що ця історія якось пов’язана з тією рекламою, яку мені створив Снейт. Він геть збожеволів, та все ж я сумніваюся, що він міг би спромогтися на таке. Одна справа — зробити з мене копію Шерлока Холмса, а инша…

І в цей момент священик замовк, а його обличчя почало дивно змінюватися. Він раптом примружив очі, підвівся і, ніби задихаючись, підняв тремтячу руку вгору і пішов до дверей.

— Отче, куди ви? — здивовано запитав Рейс.

— Я? Я хочу піти помолитися Богові. Точніше, подякувати Йому, — відповів отець Бравн. Він був блідий, немов полотно.

— Даруйте, я вас не зовсім розумію. Отче, що з вами?

— Я хочу подякувати Господеві за те, що Він так неймовірно врятував мене в останній момент.

— Звичайно! — вигукнув Рейс. — Я не католик, та повірте мені, я чоловік побожний і чудово вас розумію. Вам є за що дякувати Богові, адже Він урятував вас від смерти.

— Ні, — виправив його священик. — Не від смерти… Від ганьби.

Рейс дивився на отця Бравна широко відритими очима. Наступні слова священика зовсім збили його з пантелику:

— Не вистачало, щоб мене зганьбили! Ганьба загрожувала усьому, що мені дороге і близьке. Вони замахнулися на святая святих. Страшно подумати, що було б! Міг би початися найбільший і найстрашніший з усіх скандалів, відомих з часів Тайтеса Оутса.[1]

— Не розумію, про що ви? — вигукнув Рейс.

— Гаразд, я вам усе розповім, — сідаючи, відповів священик. Він трохи заспокоївся і продовжив: — Я все зрозумів лише тоді, коли мова зайшла про Шерлока Холмса, а зокрема, коли згадав слова, які я написав раніше. Ніби нічого особливого, та вони вміло маніпулювали мною. Так ось, я написав щось на кшталт: «Я готовий померти і воскреснути, як Шерлок Холмс». Тоді ця фраза не видавалася мені підозрілою, а тепер я все зрозумів… Нарешті второпав, навіщо мене схиляли писати ці фрази, адже всі вони зводилися до одного і того ж. Так само, ні про що не здогадуючись, я написав про те, що у визначений час вип’ю отруєне вино. Тепер ви зрозуміли?

— Так, здається, я починаю розуміти, — вигукнув Рейс, різко підвівшись і уважно дивлячись на священика.

— Вони спочатку вирішили створити ажіотаж у зв’язку з чудом, а потім хотіли все спростувати. І що найгірше, вони змогли б довести, що я був їхнім спільником. Ось у цьому і полягала їхня мета. Диявольська мета.

Отець Бравн помовчав, а потім додав уже тихіше:

— Так, мої автографи могли б їм придатися.

Рейс зиркнув на стіл, закладений паперами, і похмуро запитав:

— І скільки ж негідників замішані у цій справі?

— Більше, аніж можна собі уявити, — відповів священик, похитуючи головою. — Щоправда, деякі з них були лише маріонетками. Цілком можливо, Альварез вирішив, що на війні всі методи добрі, адже він людина своєрідна. Підозрюю, що Мендоза — старий лис, зрештою, я йому ніколи особливо не довіряв, до того ж його дратувало, що я не підтримав його ідеї. Та все це несуттєво. Головне — я повинен подякувати Богові за своє спасіння, а особливо за те, що Він допоміг мені додуматися і відразу ж послати телеграму єпископові.

Джон Рейс замислився.

— Ви розповіли мені стільки всього, Я про щось подібне навіть не здогадувався, — врешті промовив він. — А тепер я повинен сказати вам те, чого ви не знаєте. Я зрозумів, на основі чого вони побудували свій план. Вони вирішили, що будь-яка людина, яка прокинеться у гробі і виявить, що її канонізували, а вона перетворилася на ходяче чудо, дозволить носити себе на руках і буде впиватися неочікуваною славою. Треба віддати їм належне: у своїх розрахунках вони взяли до уваги особливості людської психіки. Мені доводилося зустрічатися з різними людьми у різних містах, і я можу вам відверто зізнатися, що на тисячу осіб навряд чи знайдеться одна, яка в подібній ситуації зуміла б зберегти самовладання і, ще навіть добре не прокинувшись, виявити стільки розсудливости, простоти, покори, щоб… — у цей момент Рейс зрозумів, що він зворушений до глибини душі, а голос у нього тремтить.

Отець Бравн косо глянув на пляшку, що стояла на столі, а потім запитав:

— Послухайте, а як ви поставитеся до того, щоб нам випити справжнього, доброго вина?

Небесна стріла

Чимало детективних історій починаються з того, що хтось знайшов тіло вбитого американського мільйонера, і чомусь саме ця обставина викликає у всіх найбільше хвилювання. До речі, я радий вам повідомити, що наша історія також почнеться з убитого мільйонера, а якщо бути точнішим, то навіть з трьох, а це, погодьтеся, можна вважати розкішшю. Та саме цей збіг обставин чи постійність у виборі об’єкта злочину виділили справу з цілого стосу кримінальних справ і перетворили її у надзвичайно складну.

Ніхто не вдавався у подробиці, та подейкували, що ці троє стали жертвою прокляття, яке нависало над долею всіх власників якоїсь надзвичайно цінної історичної реліквії. Ця реліквія була чимось на кшталт чаші, оздобленої дорогоцінним камінням, вона так і називалася — «коптська чаша». Ніхто достеменно не знав, як вона опинилася в Америці, дехто навіть стверджував, що колись її використовували для церковних потреб. А дехто підозрював, що доля її власників визначена тим, що річ культового вжитку потрапила у надто матеріялістичні руки. Про таємничого вбивцю, який, можливо, і не був релігійним фанатом, побутувало чимало чуток, про нього часто писали у газетах. Це безіменне створіння мало своє прізвисько. Та ми почнемо розповідь лише з третього вбивства, тому що саме тоді в цій справі з’явився отець Бравн, герой наших оповідань.

Коли отець Бравн зійшов з палуби атлантичного лайнера і ступив на американську землю, то, здивований, помітив, зрештою, так само, як чимало инших його співвітчизників, що він — знаменитість. На батьківщині