Мохаммед Аріф Закаулла - Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив

з точки зору впливу на різні верстви суспільства, швидке зростання та індустріалізація викликають змішані почуття в американського народу. З одного боку, це надало робочі місця, багатство й процвітання; з іншого – зростала нерівність в доходах, міста почали переповнюватись, було недостатнє забезпечення житлом і зросла злочинність.

Розсудливість проти традиції

Скоро ці проблеми опинились у фокусі громадської уваги. Швидка індустріалізація та зростання економічного добробуту приваблювали непротестантських іммігрантів, зокрема католиків та євреїв. На відміну від більшості протестантів, вони були економічними іммігрантами й шукали кращих економічних умов та мирного життя. Індустріалізація відбувалась завдяки науковим відкриттям і технічному прогресу. Перевага науки й техніки також призвела до того, що в суспільстві почали більше прислухатись до голосу розуму, а не сліпо дотримуватись традиції. А це спонукало до нових ідей, соціяльний та філософський зміст яких був серйозним викликом для консервативного протестантизму, який не знав проблем, допоки відстоював індивідуальне прагнення до спасіння як панацею від усіх проблем. Поява наукового мислення також випробовувала на міць усталені релігійні погляди на соціяльні проблеми і традиційні способи їх вирішення. Нові ідеї, такі як вчення дарвінізму, не лише здобули визнання, а й були включені до навчальних програм різних рівнів освіти.

Поширення соціяльних проблем, поява розсудливості й перевага наукового способу мислення призвели до нових ідей, таких як дарвінізм, що були серйозним випробуванням для консервативного протестантизму, який завжди все пояснював у межах традиційної схеми. Протестантські клірики, зважаючи на їхню роль у суспільстві, були першими, для кого це стало інтелектуальним викликом. Позаяк багато з цих проблем були новими, традиція не пропонувала конкретних рішень. Тому клірики поступово сформували свою відповідь, що стала відомою як «нове християнство» і «нова теологія». Нова теологія опиралася значною мірою на два взаємопов’язані моменти, що називалися «соціяльне Євангеліє» та «об’єднане християнство». Доктрина соціяльного Євангелія була сформульована в 1870-х та в останньому десятиріччі 19 століття, здобула визнання та була наслідувана в головних церквах. Консервативний протестантизм із самого початку вірив у ефективність «пуританської парадигми» в розв’язанні всіх проблем. Ця парадигма зосереджувалась на індивідуальних зусиллях, спрямованих на власне спасіння, маючи на увазі, що коли кожен докладатиме зусиль до власного очищення й до того, щоб стати «обраним», то автоматично й суспільство в цілому житиме в мирі, добробуті й гармонії. На противагу цьому, доктрина соціяльного Євангелія визнавала важливою реальність та відстоювала, що рішення соціяльних проблем не слід шукати в «пробудженні» (індивідуальних зусиллях щодо власного спасіння), а у вдосконаленні соціяльної реальності та структурних умов, що є справжньою причиною цих проблем. Отже, прихильники соціяльного Євангелія пропагували соціяльні реформи, які вони виводили із основ Біблії.

Зростаючий наплив непротестантських іммігрантів становив загрозу для протестантів. У відповідь на цю загрозу був заснований рух об’єднаного християнства. Рух ставив за мету об’єднання всіх протестантських церков загалом. Консервативний протестантизм ставився до нових наукових і філософський ідей, таких як дарвінізм і соціяльний дарвінізм, із підозрою та відкидав їх. Нова теологія намагалась поєднати релігію та науку шляхом пристосування. Таким чином, ті релігійні ідеї, що були пов’язані з надприродними силами й не могли бути пристосованими до раціоналізму й наукових відкриттів, мали всі шанси канути в небуття. Джеймс Девісон Хантер (Американський соціолог – прим. перекладача) описує це наступним чином:

«Визначальною особливістю масової капітуляції було зміщення акценту з духовного на соціяльне і практичне. З духовної точки зору людство розглядалось як одна із багатьох цінностей, але не обов’язково як верховна цінність. Таке зміщення уваги було проявом великого сумніву в правдоподібності й життєздатності суто духовного тлумачення людського досвіду, яке суперечило більш раціональному, реалістичному погляду».

Консерваторам не було що сказати ані щодо нових наукових ідей, ані з приводу соціяльних проблем. Європа була сповнена інтелектуальною енергією та духом просвітництва й критично переглядала все минуле, базуючись на розсудливості. В результаті цього не тільки були відкинуті багато традиційних вірувань, а й з’явилися цілковито нові, подекуди революційні ідеї. Чимало з цих ідей стали викликом як для християнства, так і для правлячої верхівки, що була вихована на християнстві. Окрім дарвінізму, деякими іншими революційними ідеями, здатними кинути сумнів на пуританські вірування й усталені порядки в Новому світі, були наступні.

Філософія гуманітаризму, що набирала силу й засуджувала рабство як порушення природних прав людини. Пуритани вбачали в цьому засудженні рабства прямий удар по протестантизму, адже іще Лютер беззаперечно постановив, що:

«Біблія насправді схвалює рабство. Усі патріархи та пророки Старого Заповіту володіли рабами. І апостол Павло з Нового Заповіту закликав рабів змиритися з їхнім становищем».

Тепер гуманітаризм у Європі виступив проти Біблії та Лютера, проповідуючи скасування рабства. Біблійна підтримка рабства дозволяла білим в Америці завдяки дешевій рабській праці зберігати низькі ціни на агрокультури й тішитися процвітанням. Тому гуманітаризм був серйозною загрозою для старого ладу й вартував осуду та заперечення. А на Півдні, що був переважно сільськогосподарським, тим паче.

Раціональний підхід до релігії призвів до нового розуміння Біблії, яке відстоювала нова школа думки, послідовників якої називали деїстами. Вони вважали Христа великим моральним учителем, але не сином Бога, і вважали сутністю релігії етику, а не віру. Раціоналісти стверджували, що краще прислужать Богу чесним поводженням із ближніми. Крім невизнання Ісуса Сином Божим, ці ідеї вимагали ще й чесного поводження з людьми. Якщо люди почнуть поводитися справедливо з іншими, заради кращого служіння Богові, тоді вони не зможуть відбирати й присвоювати собі родючі землі, якими володіли й користалися індіанські племена, котрі володіли цими землями в Новому світі тисячоліття до прибуття європейців у 15 столітті. Поява такого раціонального підходу до християнства, заснованого на етиці справедливості, була серйозним викликом для пуританської економіки. Найкращим способом вирішення цієї проблеми було заперечення в ім’я протестантизму раціонального підходу і збереження традиційного дослівного розуміння Біблії, оскільки це гарантувало за будь-яких обставин збереження навіки усталених порядків. Як правило, вони обґрунтовували, що коли зможуть відстояти біблійну доктрину як непогрішиме й безпомилкове Слово Боже, то збережуть відповідну основу, яка відгородить їх від хибних вчень.

Консерватори розглядали нове християнство як загрозу, позаяк воно успішно породжувало нову життєздатну й привабливу альтернативну доктрину в межах загального біблійного вчення і яка базувалась на розсудливості й була здатною вирішувати проблеми шляхом реформ. Однак реформи були загрозою для традиції, оскільки вони змінили б усталені порядки.

Розкол американського християнства: поява сучасного християнського фундаменталізму

Успіх Нового Євангелія сприяв створенню на основі Біблії доктрини, що відповідала потребам суспільства та була серйозним викликом для консерваторів. Вони постали перед вибором з-поміж таких альтернатив:

а) Розсудливо прийняти доктрину Нового Євангелія