Олександр Мелентійович Волков - Вогняний бог Марранів

гаразд, мій вірний слуга, ти роздобув дуже цінні відомості. Я бачу, що з Марранів вийдуть добрі воїни, проте силою їх не візьмеш, тут потрібна хитрість. І я вже знаю, як мені діяти.

Урфін пішов на обійстя і заходився гріти в казані воду, щоб пофарбувати соком з коріння марени свій найкращий костюм у червоний колір. Цим почалася підготовка до його ризикованого задуму.

НЕЗВИЧАЙНА ПОЯВА

рфін Джюс остаточно впевнився, що Карфаксова поява — новий дарунок долі, яка, здавалося, на довгі роки забула про нього. Лишалося тільки скористатися цим подарунком. Але тут Урфіна вчити не випадало. Він вирішив з'явитися до Марранів у грізному образі повелителя вогню. Зачаровані його могутністю, Стрибуни зразу визнають Урфіна Джюса своїм вождем.

До нового місяця лишалося дев'ять днів. У безмісячну ніч на темному небі Маррани побачать Урфіна в сяйві вогню, і він спуститься до них на небаченому птахові. Хто не здригнеться, уздрівши такі дива?..

Вигнанець готувався покинути осоружний край. Невтомний Карфакс у супроводі блазня зробив кілька рейсів до країни Марранів. Там Еот Лінг у нічний час сховав Урфінові столярні інструменти і найнеобхідніше хатнє начиння. Врешті орел відвіз Тупотуна. Невразливий для стріл і списів відданий звір не потребував ні сну, ні їжі і міг стати неоцінимим охоронцем свого господаря в середовищі сильних і небезпечних майбутніх його підданих. Важливо було й те, що ведмеді не водилися в країні Стрибунів і Тупотун видасться їм незвичайним створінням.

І ось настав призначений день. Урфін вирушив у далеку дорогу. Він не став замикати дім на замок, як зробив минулого разу. Джюс натягав усередину хмизу й підпалив його. Чи вдасться йому завоювати владу над Стрибунами, чи ні, він однаково не вернеться сюди, до нудного, одноманітного існування скромного городника.

«Хай буде як буде, піду назустріч долі!» — поклав собі Урфін.

У відблисках полум'я почне він нове життя у відблисках полум'я полишить колишнє.

Урфінів будинок запалав, немов величезне багаття. Мешканці Когіди побачили далеку за-і раву, і в невиразному її відблиску майнула над селом гігантська тінь.

У країні Марранів з часу їхнього переселення з Підземелля минули сотні років, відзначених багатьма стихійними лихами: пожежами, повенями, обвалами. Проте ніколи ще Маррани не переживали таких тривожних, хвилюючих подій, як того пам'ятного вечора. Почати з того, що на вулицях селища, де жив князь Торм, після настання сутінків з'явився небачений бурий звір і закричав оглушливим голосом:

— Готуйтеся, Маррани, готуйтеся! Цього вечора перед вами з'явиться в небі ваш майбутній могутній володар, вогняний бог Урфін Джюс!

І цьому звіру тоненьким пронизливим голосом вторував маленький дерев'яний чоловічок, який сидів на його спині:

— Люди країни Марранів, тіштесь і веселіться, до вас гряде з небес вогняний бог Урфін Джюс!

Тремтячи від подиву й страху, напіводягнені Маррани вибігли зі своїх куренів і з-під навісів, питаючи князя Торма, що все це означає. Але Торм не міг дати їм відповіді.

Тим часом дивні оповісники вигукували далі.

І ось над селом постала гігантська тінь, над якою виднілася вогненна заграва.

— Це спалахи блискавки… — шепотіли вражені Маррани.

Тінь спускалася чимраз нижче, і згори почувся громовий голос:

— Я вітаю вас, улюблені мої Маррани!

На майданчик перед приголомшеною юрбою спустився величезний птах, і з його спини легко зіскочив чоловік у червоному плащі, в яскраво червоній шапочці з білим пір'ям, а в його високо піднятій руці палав смолоскип, далеко розкидаючи іскри. Здавалось, у нічній пітьмі з'явився живий вогонь.

Так, Урфін Джюс зумів навдивовижу ефектно з'явитися вперше перед Стрибунами!

Розгублені, перелякані, люди уклякли, закриваючи руками обличчя від яскравого полум'я. Прибулець з небес заговорив гучним голосом:

— Не бійтеся, діти мої! Я прийшов до вас не з лихом, а з добром. І насамперед примушу вас пересвідчитись, що це полум'я, яке завжди приносило вам загибель і руйнацію віднині стане вашим вірним слугою. Добрий Тупотуне, — звернувся Урфін до ведмедя, — роздобудь соломи!

Неподалік лежала купа соломи, приготовлена для будівництва куреня. Ведмідь підтяг до господаря кілька оберемків. Джюс склав їх акуратним стіжком і підпалив. Вогонь здійнявся вгору, а перелякані Маррани позадкували.

Урфін розреготався.

— Не бійтесь! Ясновельможний Торме і княгине Юмо! І ви, шановні старійшини Греме, Лаксе, Венку, підійдіть!

У юрбі почулися схвильовані голоси:

— Він усіх знає на ім'я! Диво, диво! Це бог, а не людина!

Еот Лінг крикливо оголосив:

— Великому Урфінові все підвладне — земля і небо!

А простодушний Карфакс додав своїм низьким хрипким голосом.

— Урфін Джюс вдячний, він усім бажає добра.

Полум'я почало прогоряти, і підбадьорені Маррани присунулись до багаття. Ніч була свіжою як завше в долині, і люди щулились від холоду Та коли вони наблизились до вогню, їх охопило приємне тепло. Торм і старійшини підставляли до багаття то один то другий бік, і в них з'явилася думка, то небесний прибулець приніс із собою сонячне тепло і світло.

Чарівна влада Урфіна Джюса була визнана незаперечно: він став уже не просто королем Марранів, він зробився їхнім божеством.

ЗАПАЛЬНИЧКА ЧАРЛІ БЛЕКА

еред майна Урфіна Джюса був один предмет, яким він дорожив найбільше. У зовнішньому світі, за горами, цей предмет цінувався дешево, але у Чарівній країні видавався справжнім дивом.

Це була звичайнісінька запальничка, витончена плоска іграшка, яка ховалася в долоні свого власника.

Ця запальничка дісталась Урфінові, коли, скинутий з престолу, він сидів у в'язниці, очікуючи суду над ним. До колишнього короля прийшов одноногий моряк Чарлі Блек. Він довго розмовляв з Урфіном, намагаючись добитись від нього каяття у вчинених ним злочинах. Проте навіть тіні каяття не виказав Джюс.

Роздосадуваний моряк повернувся, щоб піти, і в цей момент з його кишені вислизнула блискуча річ і впала на солому, яка вкривала підлогу. Не встиг Блек вийти за двері, як в'язень кинувся до загубленого предмета. То була запальничка, і Урфін знав їй ціну

Іззовні почулася хода: моряк ішов на пошуки запальнички. Урфін блискавично засунув запальничку під матрац і сів на ліжко. Чарлі Блек пішов ні з чим, але він не журився — в рюкзаці у нього була ще одна запальничка.

Урфін заховав знахідку в одязі й поніс у вигнання. Від запальнички йшов запах, який подобався Урфінові: це був запах бензину, хоча вигнанець не мав уявлення, що таке бензин. З часом бензин випарувався. Це стурбувало Урфіна, але йому пощастило роздобути пляшку легкої прозорої нафти, вона замінила бензин.

Роки