Ярина Чорна - Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна

БФ Надія

На годиннику була дев'ята ранку. Іра лежала на ліжку і дивилася на стелю. Що це було? Сон чи реальність? Іра піднесла руки на собою, а потім перевернула зап'ястя до очей - там був той знак з оком. Він виглядав як звичайне татуювання. Іра знову перевела очі на стелю, так ніби там має бути відповідь на її питання.

Телефон блимнув, сіла батарейка. Іра не хотя встала з ліжка взяла телефон та підключила підзарядку. Субота тільки розпочинається. 

Іра кожної суботи зустрічається із подругами,  і ця також не є винятком. Запланували зустріч в парку, бо в дівчат маленькі дітки, і там буде зручно і дітям позбавлятися під наглядом,  і дівчатам обговорити все що сталося за цей тиждень. 

Звична суботня рутина під пісні радіо Шлягер.ФМ, прибирання в квартирі,  а заодно  і в голові. Думки скакали в голові, ніби блохи по собаці. Нічна пригода ніяк  не вкладалася в голові,  це із серії не може бути, але це є. Скільки ще такого що не може бути чекає її попереду?

Сонце припікало не на жарт. В тіні паркових дерев  було плюс тридцять.  Іра вже бачила здалеку дівчуль з їхніми непосидами. Катя Ромашкіна - насправді прізвище Ромашова, але Ромашкіна приклеїлеся до неї ще з часів, коли Катя почала зустрічатися зі Славіком Рамашовим, і  замість говорити Катя Славікова, на неї почали казати Катя Ромашкіна. Женя Кравець - це не прізвисько, а насправді прізвище і її покликання, бо вона майстер по шиттю, має власну майстерню з ремонту одягу.

Катя - мама двох близнючок Саші і Даші, дівчаткам виповнилося по п'ять років, вони копія своєї сірооокрї матусі та такі ж кучеряшки як і Катя, але характер точно Славіків - впертюхи ще ті. Якби не війна, зараз з ними був би їхній Славік, він просто обожнює своїх дівчаток. Славік пішов воювати ще в 2022 році добровольцем, зараз він перебуває на Запорізькому напрямку.

У Жені семирічна донечка Анюта. Женя розлучена, сімейне життя не склалося відразу, розлучилися ще коли вона була на сьомому місяці вагітності. Сергій, її колишній, знайшов собі іншу, багату та незалежну, помахав Жені рукою і зник з її життя. Потім говорили, що він виїхав за кордон. Але чи це правда чи ні, ніхто не знає, а Женя сказала, що не буде шукати його і виростить донечку сама. Правда її допомагали батьки , вони вибавили Анюту, допомогли Жені стати на ноги, вклали кошти в її майстерню з пошиття та ремонту одягу.

Іра  помахала дівчатам рукою, і за кілька хвилин вже була біля них. Вони сиділи в парковому кафе за столиком, а діти поруч за дитячим столиком вже на повну займалися розмальовками.

 

Привіт всім, ну й спека, - присідаючи на стілець привіталася Іра.Так,привіт Іруся, а ми вже замовили морозиво та прохолодні напої, - відповіла Женя, - ну що дівчата було цікавого у вас цього тижня?Ай, Женя, що може бути цікавого? Постійні повітряні тривоги? Погані новини з фронту? Якщо чесно в мене вже немає сил ні на що. Якби не дівчата, то я б уже з глузду з'їхала,- на одному подиху випалила Катя.Щось із Славіком?Ні, слава Богу, але сил на життя не має.Катюшка, кицю, все буде добре, от побачиш, скоро війна закінчиться, - спробувала Іра її заспокоїти, - Ось і замовлення нам несуть. Саша, Даша, Анюта бігом їсти морозиво з нами, бо розтане.

Діти наскоком залетіли за стіл і з задоволенням смакували морозиво, дівчата також не відставали від дітей. І така ідилія суботнього дня трохи зняла напругу. Дівчата сміялися, смакуючи морозивом, малеча трохи змастилася, що виглядало доволі кумедно. Потім всі шумною компанією пішли на узбережжя, де були розташовані тимчасові дитячі качелі та атракціони. Посадили дітей на дитячих поїзд, а самі обіпершивсись на паркан, що обгороджував тимчасову міні-залізницю, слідкували за веселощами дівчаток.

Іра, мені здається що в моєму благодійному фонді не все добре,- почала Катя, - я ніяк не можу звести толок із автівками, які ми пригнали з-за кордону для Славікової бригади.Може тобі тільки здається.Та ні, Іро, я також не можу зрозуміти, як вони передають у підрозділи форму, яку шиє моя майстерня на їхнє замовлення, - вклинилися Женя в розмову, - і ніби з документами все добре, я сама кілька разів перевіряла, але хлопці із наших підопічних підрозділів жаліються, що вони або вчасно не отримують або отримують зовсім не те, що замовляли.А ви робили ревізії?Так, кілька разів. На складі все в порядку.Давайте, дівчата, я приїду у фонд в понеділок. Сама перевірю документи. Можливо потрібно провести інвентаризацію залишків.Це було б чудово

Дівчата на хвильку замовкли, дітки закінчили маршрут залізницею і вже націлилися на каруселі. 

Ще більше двох годин вони гуляли та розважали малечу і себе смаколиками , розмовами про все .

В понеділок Іра за домовленістю поїхала у фонд, вона навіть не заїзджала в офіс, просто попередила маму, що їде у фонд. 

Благодійний фонд "Надія" створила Катя, коли Славік пішов добровольцем на фронт.  Частина коштів, які були вкладені у фонд, були особистими коштами сім'ї Ромашових, ще потроху вклалися Іра і Женя. Це було їхнє спільне дітище. Хоча основну роботу взяла на себе Катя,  бо їй це було найближче. Вона з перших вуст знала всі проблеми, з якими зіткнулися хлопці з перших днів війни. Це від екіпірування до дронів та автомобілів, останні горіли як сірники. І було прийнято рішення проганяти авто з-за кордону, так звані бляхи. Катя знайшла волонтерів, які переганяли автто з-за кордону до України, потім їх при потребі ремонтували та гнали на фронт. Також фонд зайнявся одягом для військових, тут вже підтягнулося Женя зі своєю майстернею. До фонду почали долучатися рідні мобілізованих. Хтось приходив, бо не міг сидіти вдома, хтось приходив із своєю історією. За два роки роботи фонду на фронт було передано більше триста автівок, кілька тисяч наборів одягу, кілька сот дронів.

Фонд розташувався в складських приміщеннях, що належали Славіку. До війни тут була оптова база побутової хімії, але війна внесла корективи. Для зберігання автомобілів було знято в оренду ангар поруч.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍