Ярина Чорна - Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна

Шатл тихо знявся в повітрі, Іра це відчула на собі, ніби авто різко зірвалося з місця.

 

Вдалині показалися вогні нічного міста. Фантастичний пейзаж мільйонів кольорових вогнів, які спочатку були внизу,  а потім шатл почав рухатися поміж будинків. Це було дивовижно, величні споруди тяглися у небо, місто виглядало як картинка з фантастичного фільму. Пролітали шатли і ще якісь не зрозумілі апарати, внизу світилися вулиці, ходили люди. Все рівно Іра не вірила, що це насправді. Просто це сон, вона спить. І якщо вони спить, то чому б не отримати задоволення від не реально крутої подорожі. Вона тішилася як мала дитина, щиро дивувалася побаченому, розпитувала майстра та Ліру, якщо її було щось не зрозуміло. Через годину подорожі шатл приземлився на терасу біля ресторану. Майстер запросив Іру та Ліру повечеряти в одному із ресторанів столиці.

Ресторан був розташований на тридцятому поверсі торгового центру. Скляні стіни, замість вікон, багато зелені, у приміщенні росли дерева, багато квітів. Кожен столик стояв осторонь, ніби для кожного була окрема поляна. Ніхто нікому не заважав. Хоча в ресторані було людно, Ірина не чула жодних звуків, окрім спокійної музики.

 

Я візьму на себе сміливість замовити вам вечерю. - сказав майстер,він торкнувся стола і меню засвітилося над столом. -я думаю що теплий салат з ніжною телятиною, склянка соку та свіжоспечений шматочок хліба буде достатньо, - Іра кивнула  в знак згоди.

 

Їли мовчки, все було дуже смачно. Смакові рецептори отримали шалене задоволення від смаку страви, а шматочок хліба навіть здивув , запах такий, що навть ще не скоштувавши Ірина вже відчула смак.

Ліра, прошу провести екскурсію пані Рахівниці ще по торгівельному центрі.- Ліра кивнула головою. - а мені потрібно на півгодини відлучитися, він встав, тактовно  схилив голову до Ірини, розвернувся та пішов.Пані, щоб ви хотіли подивитися ?Ліра,я вже сьогодні достатньо на дивилися, але якщо можна давай просто прогуляємось.Так, давайте піднімемось на сорок третій поверх, там є танцювальний майданчик, багато молоді.

 

Іра погодилася, хоча  в неї з Ліррою різне розуміння, що таке молодь. Сорок третій поверх зустрів гучною музикою, приглшеним світлом та великою кількістю людей.

Хтось сидів на диванах із стаканами в руках, хтось танцював, хтось сидів на барі. Нічого такого, щоб вона не бачила раніше, звичайний нічний клуб. Вони підійшли до бару, присіли на такі ж стільці, як і в її улюбленому барі Версаль.

Нам сонце в стакані, -  Ліра замовила напій. - Ви не хочете потанцювати?Ні,я мабуть, утримаюся, а ти можеш піти потанцювати.Ліра! Ліра ходи до нас! - з натовпу танцюючих до Ліри помахали рукою, це була компанія дівчат.

Ліра заптиувально подивилася на Ірину, та їй кивнула, дівчина пішла в натовп танцюючих, а Ірина розвернулося до бару та потягнулася за склянкою з напоєм. Але в цей момент хтось випадково торкнув її в плече і Іра замість того щоб взяти склянку, перевернула  її на сусіда по стільцю. Напій перевернувся та потік на сусіда.

 

Що за безрукі створіння сюди приходять,- загарчав сусід ,- він так подивися на Іру, що їй здалося,   що він хотів її з попелить. - ти що вже набралася?

Іра хотіла вибачитися, схопила серветку, маючи намір прикласти її до футболки , куди розлила напій. Але не тут то було, хлопець  зашипів як змія, очі налилися кров'ю, з його пальців вилетів вогонь в Ірину сторону.Іра зрозуміла, щодо він збирається її щонайменше спалити , і прикрила обличчя руками , долонями доверху. Почувся гуркіт, ніби щось тяжке гепнулося.

Іра відкрила очі і легенько глянула з- під рук, картинка була така - хлопець був ніби приплюснутий до найближчої стіни, виглядав нажахано, решта присутніх відсунулася від Іри, і в їхніх очах також був страх. Іра подивилася на свою руку - знак світився червоним кольором.

Музика стихла, присутні зупинилися , всі дивилися на неї, так як Роман Андрійович в день біля ОСББ,як на дідька.

Вона . Це вона. Так швидко. Ще рано .- чулися голоси в залі.

 

Так. Це пані Рахівниця, - почула Іра  голос майстра Роміо.  -  тепер всі заспокоїлися, розходіться.Пані, нам пора додому, -  він поклонився Ірині і запропонував лікоть їй.

 

Іра схопилася за лікоть, як рятівний круг, вона боялася дивитися на присутніх, тому виходила із залу майже із закритими очима.

Пані, відкрийте очі. Вже все позаду.Що я зробила з ним?Повернули його магію, проти нього. Вона йому не зашкодить, тільки ефект такий, що він відчуває на собі зворотній бік того, що хотів завдати вам. Це така ваша вада, Ось про що я вам розказував. Ви віддзеркалюєте магію, на вас вона не тільки не діє,але ви можете її відзеркалите на власника. Ця вада робить вас особливою для нас, перевіркою на чесність, аудитором по магії.Я хочу додому.Ми зараз полетимо.Ні ви не зрозуміли, я хочу  до свого дому. Як я можу повернутися?Ви поспішаєте з висновками.Я хочу додому, скажіть як мені повернутися.Гаразд, вам і справді потрібно це все обміркувати. Цей знак на руці дозволяє вам переноситися в Міжсвіття, куди ви забажаєте. Закрийте другою рукою знак, задумайте місце в яке хочете потрапити, стисніть руку, і за мить ви будете там. Пані, до скорої зустрічі , - майстер поклонився.Не думаю. Я додому. - Іра стиснула знак прваю рукою, і уявила , що вона на ліжку в спальні.

 

Іра відкрила очі, вона лежала на ліжку в своїй квартирі. За вікном вже був день...