Svitlana Anosova - Королівство Крижаного Полум'я Частина 2 – Туманні Острови , Svitlana Anosova

Глава 5: Зрада Барона Гастьє

Барон Градовський не любив змін, але ще більше він не любив втрачати можливості. Його союз із Вільямом Ле Досьє був давнім, їхні сім’ї підтримували один одного протягом багатьох років, захищаючи спільні кордони і об'єднуючи сили проти ворогів. Однак зараз перед ним стояла інша реальність, одна, де король драконів, Ервін, обіцяв йому те, про що барон мріяв роками, — розширення його володінь. 

Величезні території на сході, багаті на ресурси, що межували з його маєтками, були надзвичайно привабливими. Але разом із обіцянкою прийшла й умова — розірвати зв’язки з Вільямом та перейти на бік короля драконів. 

Почуття лояльності розривало його душу. Але Ервін знав, як зіграти на слабкостях Гастьє Градовського. Він говорив про багатства, про майбутню могутність Барона, і не забув нагадати про те, як часто Вільям використовував його як зручний інструмент. Із кожним словом Ервіна барон відчував, як давня відданість другові тане, мов сніг під сонцем. 

Щоб зміцнити свій вплив, Ервін надіслав до Градовського п’ятьох своїх людей — досвідчених агентів. Їхнє завдання було простим, але дуже важливим – стежити за кожним кроком Градовського та забезпечити його лояльність, навіть якщо для цього доведеться діяти силою. 

У маєтку Барона швидко поширилася чутка про чужинців із Півночі. Їхні холодні, невблаганні погляди лякали слуг, і навіть сам Градовський відчував себе незатишно під їхнім наглядом. Він розумів, що тепер остаточно потрапив у пастку Ервіна, і шляху назад не було. Його зрада стала неминучою, як і розрив старих союзів. 

Глибоко в душі Гастьє відчував гіркий осад, що його змусили зрадити Вільяма. Але жадібність і страх перед могутнім королем драконів взяли верх над почуттями. 

Барон Градовський, сидячи за своїм столом, уважно дивився на документ — угоду з королем Ервіном, підписану кривавим червоним воском, що відблискував у світлі свічок. Він знав, що підписав власний вирок, але жадоба володіння землями Вільяма Ле Досьє була сильнішою за його сумніви. 

Раптом двері кабінету прочинилися, і до кімнати ввійшов Фрестон, командир, якого король-дракон надіслав з вірними людьми для охорони та підтримки. Його постать здавалася майже нечіткою у темряві, але холодний блиск в очах нагадував про жорстокість, з якою Ервін ставиться до зради. 

Бароне, — голос Фрестона був спокійним, проте у ньому відчувалась погроза. — Король надіслав мене не лише для підтримки. Він доручив пильно стежити за вашою лояльністю. 

Градовський проковтнув клубок, що застряг у горлі. Він не очікував такої прямолінійності. Однак, удаючи впевненість, відповів – Король отримає мою вірність та підтримку, як і було обіцяно. 

Дуже сподіваюся на це, бароне, — відповів Фрестон, виймаючи з кишені невеликий свиток. — Інакше, це стане вашим останнім прохолодним вечором. 

Барон ледь помітно здригнувся. Лише зараз він зрозумів, наскільки небезпечним може бути його шлях. І, хоч би як він намагався придушити цей страх, в його серці вже оселилася зрада — до друга Вільяма, якому він клявся у вірності, і до самого себе. Він відчував, що його життя стало грою, в якій будь-яка помилка коштуватиме йому голови. 

Тим часом, у королівських залах Вільяма Ле Досьє зростало занепокоєння. Віддані союзники помічали його часті зникнення та почали розуміти, що щось змінюється. Чутки про незадоволення барона почали ширитися, викликаючи недовіру до його намірів. Чи вистачить у барона сміливості протистояти власній жадібності, чи, можливо, він зламається під тиском короля-дракона та зрадить усе, що колись вважав своїм обов’язком?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍