Марина Вітер - Пригоди в тіні стародавнього замку, Марина Вітер

        Чоловік підійшов до Олександра та Ірини, і, поклавши обидва артефакти на стіл, почав розповідати.

— Я — нащадок стародавньої масонської династії, — почав він. — Моє ім’я — Андрій, і я шукав ці артефакти все своє життя. Вони не просто частина історії. Це ключі до схованого знання, яке було передано через покоління масонів і козацьких отаманів. Скарби, які ви знайшли, — це лише поверхня. Ось що ви не знали…

          Андрій підняв один з артефактів — старовинний камінь. Він світився, і на його поверхні почали з’являтися невидимі символи, які зливались у складну карту.

— Ці знаки ведуть до таємного архіву, який знаходиться в глибинах Карпат. Це не просто золото чи монети. Це записи, що можуть змінити історію України. Вони містять знання про те, як стародавні народи боролись за свою свободу, як формувалися наші національні традиції, і як можна відродити силу нашої землі.

           Ірина з подивом поглянула на артефакт.

— Це справді важливо… Але чому ви не розповіли про це раніше?

           Андрій зітхнув.

— Я не міг. Усе це знаходилося під охороною таємних орденів. Якщо б інформація потрапила до чужих рук, це могло б призвести до катастрофи. Ви обрані, щоб довести ці знання до кінця. Але це також означає, що вам треба буде прийняти нелегке рішення.

          Олександр уважно слухав.

— Яка наша роль у всьому цьому? Що ми маємо робити далі?

— Ви повинні знайти останній етап цієї подорожі. Це не тільки про відновлення історії. Це про майбутнє, яке залежить від того, що ви дізнаєтесь. Я готовий допомогти, але рішення залишаються за вами.

           Раптом світло в залі стало яскравішим, і з-за кутка з’явилися тіні — ще одна група людей. Це були ті, хто слідкував за Олександром та Іриною від самого початку. Вони прийшли, щоб заволодіти артефактами.

— Ви не маєте права на це знання! — вигукнув Андрій, але вже було пізно. Ті люди почали наближатися, їхні обличчя залишалися в тіні.

           Олександр та Ірина зробили останній крок. Вони зрозуміли, що їхній шлях ще не завершений. Це була боротьба не лише за артефакти, але й за те, що вони могли змінити в історії.

          У цю мить, Андрій схопив один із каменів і вистрілив його енергією. Вся зала наповнилася світлом, і ті, хто підходив до них, застигли на місці. Це був момент очищення. Вони отримали знання, але також понесли відповідальність.

         Історія ще не завершена. Але, можливо, саме ці троє людей стали ключем до великої таємниці України, і це лише початок великого шляху.

                                           Кінець.

Кінець