Марина Вітер - Пригоди в тіні стародавнього замку, Марина Вітер

Розділ 5. Масонська ложа 

          Олександр і Ірина стояли перед величезними дверима масонської ложі, розуміючи, що потрапили до місця, яке приховує більше таємниць, ніж вони могли уявити. Вони поглянули один на одного, і без слів вирішили, що не зупиняться, поки не розкриють всю правду.

        Двері важко відчинилися, і перед ними з'явилася велика зала, наповнена напівтемрявою. Високі стіни були прикрашені древніми символами масонських орденів, а на підлозі виднілася величезна мозаїка, що нагадувала старовинний лабіринт.

— Це місце… воно таке старе, — прошепотіла Ірина, розглядаючи вигравірувані символи.

— Я знаю, — відповів Олександр. — Але чому тут є скарб, який ми шукаємо?

           Їхні кроки відлунювали в просторій залі. Вони підійшли до середини, де стояв великий кам’яний стіл з масивними символами на його поверхні.

           Тут їх чекав новий здивований момент. Коли Олександр обережно торкнувся одного з каменів на столі, раптом стіна перед ними почала рухатися, розкриваючи таємний прохід.

— Це… це було заплановано! — Ірина не могла повірити своїм очам.

          Вони ввійшли в темний коридор, де час від часу миготіли слабкі спалахи світла, немов якесь невидиме джерело енергії оживляло цю частину стародавнього комплексу.

          Прохід вів їх до великої зали, в центрі якої стояла масивна скриня, покрита різьбленими орнаментами. Однак перед ними стояв ще один виклик — величезна кам’яна плита, що перегороджувала шлях.

— Це може бути пастка, — сказав Олександр, оглядаючи плиту. — Але я думаю, що нам потрібно вирішити загадку.

          На плиті були вирізьблені символи, що нагадували ті самі трьох левів, які Олександр бачив на медальйоні. Він підійшов і натиснув на один з символів. Плита повільно піднялася, відкриваючи доступ до того, що було за нею.

         Там, в темряві, вони побачили скриню з золотими монетами, древніми документами і… щось ще.

         Завмерши на місці, Олександр підійшов ближче і обережно відкрив коробку. У середині лежав великий камінь, який світився яскравим, не природним світлом.

— Це… це артефакт, — прошепотіла Ірина. — Виглядає, як те, що описано в легендах.

         В цей момент, позаду них знову пролунав знайомий голос.

— Ви зрозуміли? Ви знайшли саме те, що шукали.

        Олександр та Ірина обернулися і побачили того самого незнайомця з перснем трьох левів. В його руках також був таємничий артефакт. Це був той, хто давно слідував за ними, і він точно знав, що шукали Олександр і Ірина.

— Ви, напевно, розумієте, що це не просто скарб, — сказав чоловік, посміхаючись. — Це частина великої таємниці, яка може змінити історію.

          Що за таємницю приховують ці артефакти? І хто цей чоловік насправді?

(Далі буде…)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍