Квіткова долі - Історія Дор. Кинджал смерті, Квіткова долі

До головної брами під’їхала машина.  
— Ви обоє, а ну звалили звідси, поки я вас не викинув, — сказав охоронець. — Забирайся і свого дружка-очкарика забери, начальство приїхало, я не хочу, щоб тут крутились такі злидні як ви.  
— Ого, тут не все змінилось, але така поведінка навіть за моїх часів не була, — сказала я, узявши за руку Богдана  йдучи до мотоцикла.  
— Дор!  
— До-o-p!  
— Бос! — я чую знайомий мені голос. Я обертаюся та бачу, як Назар та Анна виходять з авто.  
— Дор, — підбігає Анна та міцно обіймає мене. — Ти чого не заходиш, а це хто? Твій новий друг?  
— Можна так сказати.  
— З поверненням, босе, — сказав Назар, і ми пройшли всередину.  
— Чорт, — хлопець-охоронець міцно стиснув кулак. — Чорт, вперше в житті так помилитися.  
— Спокійно, — заспокоює його напарник.  
— А що, як вони все розкажуть? Це вже моя заява на звільнення, цей вчитель підловив мене. Ха-ха, — засміявся він. — Цей ботан взув мене.