Оля - Піратський скарб, Оля

-Я виконаю всі дві твої умови. Розв'яжи його, Алісо.

Наказала я і дівчина не промовивши й слова пішла розв'язувати мого недруга. Після того, як він встав переді мною я вирішила проговорити й другу його умову.

-Щодо другої умови я також її виконаю. Ми знайдемо скарб і твоєю долею буде рівно 1 частина від всього скарбу.

-На такі умови не погоджуюся.

-Потрібно було більш чітко проговорювати свої умови, карту, Кроу.

-Звісно я віддам тобі карту, але є маленька проблемка.

-І яка?

-Вона не в мене.

-І де ж тоді карта?

-В тюремній камері Іспанії. Портового міста Кадіс¹

-Що вона там робить?

Крикнула я.

-Спокійніше, Авро. Я випадково забув її там коли тікав з в'язниці, але ти не переймайся. Вона надійно захована.

-І що ж тоді нам робити?

-Схоже нам потрібно відправлятися в Іспанію та опинитися в в'язниці.

-Опинитися там не важко. Ми обидвоє розшукувані пірати, а от вилізти буде важче.

-Впораємося. Карлосе, наказуй відпливати, щоб через годину всі були готові. Повертаємося в Іспанію. І надішли вісточку фантому.

-Ну а ти Дрейку, прошу на вихід, від сьогодні ти наш гість

-Felicidades por la victoria.²

Мовила Аліса ніби знущаючись.

-Не дайте боги стати гостем Аври Лаврендж.

-Не дайте боги стати її ворогом, а гостем можна бути.

Парирувала Аліса.

-Командо, відтепер Дрейк Кроу наш гість, частина корабля, тому до роботи, Дрейку.

-Як накажете капітане.

Чоловік помітно глузував. Він ніколи не був під командуванням жінки та ще й такої як я.

-І що ж мені робити?

-Драїти палубу. Принесіть йому відро води й ганчірку.

-Ти заставиш мене драїти палубу?

-Все вірно.

-Бажання капітана закон, Кроу.

Так само почала глузувати Аліса.

-Звісно.

Зчепивши зуби Дрейк взяв відро та ганчірку і почав драїти палубу. Дивитися як твій недруг драїть палубу твого корабля це досить приємне відчуття. Він у мене ще натерпиться, але часу на це задоволення в мене немає.

                                    ***

Берегів Іспанії ми дісталися без проблем. Тепер залишилося визначитися хто ж з нас попаде за ґрати.

-Найлогічніше буде якщо це буду я та Дрейк.

Мовила я.

-Я вправна піратка, Дрейк теж вправний пірат і тільки він знає, де карта, а ви чекайте нас.

-Я не сумніваюся у твоїх здібностях, Авро, але подолати дюжину охоронців практично не можливо.

-А я зроблю так, що буде можливо, Алісо. Я вже все вирішила. Відправляюся я і Дрейк. Аліса, Карлос та інші відправляються на площу. На той випадок якщо ми все ж таки потрапимо на ешафот.

-Як накажете, капітане.

-Ну що, Дрейку, готовий вперше в житті працювати зі мною, а не проти мене?

-Ти хороший суперник і союзник з тебе має бути не гірше.

Наша зграйка відправилася вулицями Кадісу². Ми розділилися на одній з вузеньких вулиць і залишилися з Дрейком удвох.

-І який у нас план?

-Зчинити галас і попасти за ґрати.

-Сеньйоріта Авро, можливо, розповісте мені більше, бо ми щось зовсім не по дружньому йдемо.

Жартував чоловік.

-Я нагадаю тобі, що ми не друзі.

-Точно. Ми явно щось більше. Я чудово пам'ятаю той вечір. Порт Нассау. Випивка, карти та досить перспективна піратка, яка мене зацікавила.

-Так? Та ти що, а я пам'ятаю трішки інше. Порт Нассау я вже готувалася до відплиття, але один п'яний пірат вирішив переспати зі мною й обікрасти мене.

З натиском промовила я. Я досі злилася за той його вчинок. Він залишив мене без гроша.

-Ти досі злишся? Піратське життя таке, що ж мені було робити? Пожаліти тебе тільки через твою красиву мордашку? Ти б мене пожаліла б були на моєму місці.

-Не пожаліла б, але як ти казав піратське життя таке. Ми обманюємо, крадемо, потім злимося та робимо ще щось. Така наша природа. Робимо необдумані вчинки, як от зараз.

Сказала я виходячи на головну вулицю Кадісу. Поряд з Дрейком була вітрина якогось магазину, а в центрі сновигали солдати. Чудове поєднання. Я вийняла кинджал та прицілилася.

-Пригнися, Кроу.

-Чому ти попереджаєш мене?

-Бо це моя робота, роби, що говорю.

Я випустила кинджал, а чоловік влучно пригнувся і кинджал втрапив прямо в ціль. У вітрину магазину, що був за спиною Дрейка.

-То от твій план, що ж розумно.

Не пройшло і десяти хвилин як до нас збіглися солдати й звісно впізнали ту, за якою ганялися вже понад 5 років. Дрейка також впізнали. Ми були дещо знаменитими тут. Як і в цілому світі загалом. Нас взяли попід руки та потягли, щоб не вибиратися з ролі я почала кричати та вивертатися.

-Vamos. Tan pronto como salga les cortaré el cuello³.

-Más tranquilamente. No nos harás nada.⁴

Коли ж нас привели в сиру в'язницю Кадісу та залишили в камері я почала оглядуватися. Близько 15 камер. Тут 3-4 поверхи, тож периметр пошуку досить великий.

Я можу допомогти.

Торочив в моїй голові дух. Він хотів, щоб я використовувала його силу, щоб він ставав сильніше.

Сама впораюся.

Як знаєш.

Я переключилася на Дрейка. Нам потрібно щось робити.

-Де ти дів карту?

-Он в тій камері має бути. Я просидів там 3 дні. За той час кожну щілинку вивчив.

-Бідненький.

-Гей, побачив би я тебе 3 дні на цій жахливій похльобці.

-Взагалі-то я тут була, тому знаю, яка жахлива тут їжа, а зараз не заважай мені.

Промовила я побачивши єдиного солдата, який саме входив в приміщення.

-І що ти збираєшся робити?

-Що треба.

Огризнулася я та почала поправляти своє декольте. Охоронець не був привабливої зовнішності. Відповідно сумніваюся, що йому нещодавно давала якась жінка, тому він з легкістю поведеться на мене. Треба всього лише трошки надавити.

-І що ти будеш робити?

Чоловік вже приліг та взагалі не переймався про наше становище.

-Те що я вмію найкраще. Говорити з чоловіками. Вони ж тут явно відчувають томління плоті.