Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

Вночі Кейт довго не могла заснути. Кожен короткий момент сну приносив їй кошмари. Вона наче чула, як всі навколо сміються з неї. Її розбудив гучний стук у двері. Глянувши на годинник, Кейт тихо промовила: «Чорт, я проспала!» Швидко одягнувшись, вона вийшла з кімнати і попрямувала до дверей. Коли ж вона відчинила їх, то застигла від несподіванки. Перед нею стояв Йен, здивовано дивлячись на неї. Йєн мав вигляд, ніби не висипався вже кілька діб. Його сірі очі, злегка зберігаючи тугу і втомленість, здавались більшими під темними колами. Волосся було темне, трохи розкуйовджене, немов він не мав часу привести себе в порядок. На ньому був простий темний светр, який підкреслював його худорляву статуру, і чорні джинси, що надавали йому трохи брутального вигляду. Його образ був ніби недбало сконструйований, але в той же час він мав в собі певну привабливість, яку важко було ігнорувати. Секунди тиші простяглися між ними, і в кожній миті відчувалася напруга, мов невидимий бар'єр, що став між ними після всього, що сталося.