Роберт Франклін Янг - Коли час лише починався

струтиомімуса, чимось схожого на страуса. Анкілозавр із спиною, утиканою шпильками,

сердито втупився на них з очеретів, але розсудливо вирішив не ставати Сему упоперек

дороги. Поглянувши вгору, Карпентер вперше побачив на вершині дерева археоптерикса. А

піднявши очі ще вище, він помітив, кружляючих в небі птеранодонів.

Він сподівався, що під прикриттям лісу зможе від них сховатися, і з цією метою вів

Сема зигзагами. Проте вони, очевидно, були оснащені детекторами маси - слід було вигадати

щось хитріше. Можна було спробувати збити їх загороджувальним вогнем паралізуючих

зарядів з рогогармати, але сподівання на успіх невеликі, та і взагалі він тут же відмовився від

цієї ідеї. Звичайно, викрадачі цілком заслуговують на смерть, але не йому їх судити. Він

розправиться з ними, якщо іншого виходу не буде, але не стане це робити до тих пір, поки

6

можна знайти інший вихід.

Він повернувся до дітей і побачив, що вони втратили всякий інтерес до їжі і з

побоюванням поглядають вгору. Перехопивши їх погляди, він підморгнув.

- Мені здається, саме час від них ушитися, як ви вважаєте? - Але як, містере Карпентер?

- запитав Скіп. - Вони запеленгували нас своїми детекторами. Щастя ще, що це прості

марсіани і у них немає найголовнішої марсіанської зброї. Правда, у них є розпилювачі - це

теж щось подібне до веселкометів, але, якби у них були з собою справжні веселкомети, ми б

уже отримали на горіхи.

- Звільнитися від них нескладно - ми можемо просто перескочити трохи назад в часі.

Отже закінчуйте зі своїми бутербродами і не бійтеся. Побоювання дітей розсіялися, і вони

пожвавішали. - Давайте перескочимо назад на шість днів, - запропонувала Марсі.- Тоді вони

нас ні за що не знайдуть, тому що у той час нас ще тут не було. - Нічого не вийде, крихітко, -

Сем не потягне. Стрибки в часі вимагають страшенно багато енергії Щоб така комбінована

машина часу, як Сем, могла далеко стрибнути, потрібно до її потужності додати потужність

стаціонарної машини. Вона перекидає ящурохід в потрібну точку входу, водій

відправляється з цієї точки і робить свою справу. А щоб повернутися назад, до свого часу, у

нього є лише один спосіб: знову з'явитися в точку входу, зв'язатися зі стаціонарною

машиною і до неї підключитися. Можна ще послати сигнал лиха, щоб хтось прибув за ним на

іншому ящуроході. Власної потужності Сему вистачить тільки на те, щоб перескочити на

чотири дні туди і назад, але і від цього у нього двигун згорить. А в тому випадку жодна

стаціонарна машина часу його не витягне. Я думаю, нам краще обмежитися однією годиною.

Парадоксально, але факт: чим коротший часовий проміжок, з яким маєш справу, тим

більше доводиться виконувати розрахунків. За допомогою управляючого персня на своєму

вказівному пальці, Карпентер віддав Саму наказ продовжувати рух зигзагами, а сам узявся за

блокнот і олівець. Через деякий час він почав задавати арифметичні головоломки

компактному обчислювачу, вбудованому в панель управління. Марсі, нахилившись вперед,

уважно стежила за його роботою. - Якщо це прискорить справу, містере Карпентер, - сказала

вона, - деякі дії простіше, на зразок тих, що ви записуєте, я можу обчислювати в думці.

Наприклад, 828.464.280 помножити на 4.692.438.921 буде 3.887.518.032.130.241.880.

- Дуже може бути, крихітко, але я все-таки про всяк випадок перевірю, гаразд? Він ввів

цифри в обчислювач і натиснув кнопку множення. У віконці зажевріли цифри:

3.887.518.032.130.241.880. Карпентер ледь не упустив олівець.

- Вона ж у нас геній в математиці, - пояснив Скіп.- А я - в техніці. Через це нас і

викрали. Наш уряд надзвичайно цінує геніїв. Він не пошкодує грошей, щоб нас викупити.

- Уряд? Я думав, що викрадачі вимагають викуп з батьків, а не з уряду.

- Ні, наші батьки більше не несуть за нас жодної відповідальності, - пояснила Марсі.

- Правду кажучи, вони, напевно, про нас давно забули. Після шести років діти переходять у

власність держави. Розумієте, зараз всі марсіанські батьки десентименталізовані і нітрохи не

заперечують проти того, щоб позбавитися від... ну загалом віддати своїх дітей державі.

Карпентер якийсь час дивився на два серйозні дитячі обличчя. - От воно що, -

протягнув він.- Зрозуміло. За допомогою Марсі він закінчив розрахунки і ввів остаточні

цифри в передній нервовий центр Сема. - Ну, поїхали, хлоп'ята! - сказав він і ввімкнув

перемикач часового стрибка. На якусь мить у них перед очима щось замерехтіло, і ящурохід

ледь трусонуло. Втім, він навіть не уповільнив свого неквапливого