АнєчкаLB - Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB

М’ятний плащик змінила вільного крою сукня, схожа на мантію. На плиті закипіло молоко. Вафлі з карамельним прошарком лягли на чашку.

«Усмішка...»

Ну ось, одна згадка про кур’єра квітів – і сум’яття тане. Вона була права: його усмішка – ліки від усіх хвороб. Ось тільки руки в неї досі крижані. Потрібно зігріти їх у гарячій воді. І милити мило. Це зазвичай допомагало заспокоїтися.

Із крана хлинула гаряча вода. Дівчина підставила під струмінь свої холодні руки. І одразу ж відчула, як шкірою побігли мурашки. Кінцівки потеплішали.

Мило... Кому-небудь подобається змилювати мило? Це така заспокійлива процедура! Шум води й монотонні рухи намилювання відволікають від занепокоєння і непомітно відновлюють внутрішню тишу.

Пейперкліп вдихає приємний запах і розосереджено стежить за тим, як на руках з’являється та змивається піна. Сотні дрібних бульбашок вкривають шкіру, повільно переміщуються із мила на руки й назад, а потім тікають в умивальник. І все заново. Поступово тане ароматний, прохолодний і гладкий прямокутник. Це гіпнотизує. Це заспокоює. Це ні з чим не порівняти.

Приборкавши тривогу і зручно влаштувавшись на ліжку, дівчина із крихким спокоєм за звичкою взяла товсту книжку зі столика. Це, знаєте, не літературний твір. Це каталог із назвами основних кольорів, а також виведених і вихідних відтінків.

 – «Зелений морський», «весняна галявина», «лісовий зелений», – повторювала непримітна особа і водила пальчиком по зразках. – «Оливковий вінок»... О! Це ж колір ветеринара із місцевої клініки! У, пам’ятаєш, ми до нього ходили? Алвін де Фріз. Тобі сподобався лікар?

Кролик підняв вушка і поворушив довгими вусиками.

 – Я помітила, що людей зелених відтінків вирізняють прямодушність, відкритість. Вони, напевно, хороші співрозмовники.

Проговоривши вголос назву кожного кольору ще на кількох сторінках, енциклопедію було відкладено вбік. Прийшла черга теплого білосніжного напою. Карамель між вафлями вже розтопила висока температура молока. Пейперкліп посипала напій і вафлі шоколадною крихтою. Ви можете собі уявити, як це смачно? До неймовірності!

А тепер – спати. Обов’язково. Аж до самого вечірнього увімкнення ліхтарів. Потрібно дивитися сни? Напевно, не завадило б побачити якусь дивовижну, намальовану уявою історію.

Хвилясте волосся торкнулося веселкової подушки, а ковдра з ведмежатами по-дружньому обійняла. Тепер можна просити ліжко показати цікавий сон.

Очі дівчини розплющилися, і вона підійшла до вікна. А ось і той момент, коли вмикаються вуличні ліхтарі. Невимовна любов до їхнього чарівного світла. Запросити б їх додому і випити з ними гарячого молока... Було б чудово.

А поки що доброзичливий вечір шле повітряні поцілунки. Погода тепла і м’яка, як шерстка її сусіда по кімнаті.

До речі, про У. Пейперкліп підійшла до його мисочки й насипала в неї жменьку сіна, кілька кілець моркви і маленькі шматочки печива. А потім, накинувши м’ятний плащик, дівчина вистрибнула з домівки.

Сутінки – мальовничо. Смужка помаранчевого кольору над лінією горизонту – мальовничо. Блискучі вікна будинків – мальовничо. Поверхня води водної вулиці, що відображає зірки, вогні мосту, вуличні ліхтарі та сяючі вітрини – неймовірно художньо. Навколо суцільні шедеври!

Насамперед непримітна особа, як завжди, наповнила сумішшю різноманітних круп і крихт годівнички у пташиних будиночках, розвішаних на гілках дерев на подвір’ї.

– Ну ось. Птахи вранці прокинуться, а на них уже чекатиме сніданок. Смачного! Співайте дзвінко, літайте вільно, – промовила дівчина у м’ятному плащі. А потім, потрапивши за потрібною адресою, вона тихо увійшла в одну із квартир.

«Для наймилішої особи». Так було написано на конверті, який Пейперкліп побачила на столику біля дверей.

«Як це зворушливо! Софі Бонсель у свої поважні й благородні вісімдесят два щиро намагається бути люб’язною і ввічливою».

Дівчина усміхнулася, поклала конверт із написом і кількома купюрами всередині до своєї кишені, й попрямувала на кухню.

Ночами вона готує їжу для цієї літньої жінки. Чому в такий непідходящий час? Усім так зручно. Софі вранці чекають свіжоприготовані страви, а Пейперкліп має заняття на всю ніч. Ну, крім середи. Щосереди роботодавиця відвідує сестру. Тож готувати для неї не потрібно.

«Та-а-ак... Що сьогодні бажає Софі?»

Кухарка відчепила з-під магнітика на холодильнику листочок із написами:

«Легко!»

Дівчина накинула фартух, витягнула із холодильника потрібні продукти і почала готувати. Не поспішаючи і дуже старанно.

Вода весело вирувала, продовольство змішувалося із задоволенням, посуд наповнювався різнокольоровими продуктами і гарним настроєм, а потім приправлявся прянощами і добрими побажаннями. Якби ви тільки відчули цей аромат...

Коли готові гарячі страви вишикувалися на столі, за вікном уже з’явилася вузька лінія світла.