Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

— Місяць тому була в гостях, — пояснила Алексу. — У салочки грали. Вони втрьох, добре заганяють. Відмінна командна робота. От тільки мені не сподобалося, коли на мене ця маленька зграя полювала.

Алекс тихо хмикнув і з прищуром подивився на хлопчаків. Було щось у його погляді, що діти підібралися. Але мордочки були задоволені.

— Ой, хтось згадав роль суворої няньки, — розсміявся Гор.

— Я тут подумав, у парку нас не зрозуміють. А ось у вас, на задньому дворі, можу поганяти трьох. І мої друзі мені в цьому допоможуть. Подивимося кнопки, на вашу командну роботу.

— Тоді, одразу пішли! — зраділа Теяна. — Вимотаєте мені їх. Якщо буде без жертв, хоч відео познімаю для Тейліна. А то він переживає, що рідко дітей бачить.

Коли трійцю ведмежат ганяли або точніше вони ганялися за Алексом, я сиділа на дереві і знімала на телефон те, що відбувається. Потім у забіг вступив Дік, потім Рей і наостанок Гор. Малюки таке задоволення отримали від того, що відбувається. Теяна трохи хоч відпочила від них. Щоправда, потім переживала, що не вкладе синів спати. Але до кінця салочок із Гором, вони вже були добре виснажені й голодні. Хлопці допомогли їх нагодувати, викупати і віднести в ліжечка. Заснули малюки до того, як голова торкнулася подушки.

— Попереджаю одразу, будуть вас вимагати! Що мені їм відповідати?

— Давайте, раз на тиждень і то, за хорошу поведінку, — запропонував Алекс.

— Домовилися, — усміхнулася жінка. — Навіть не знаю, як вам віддячити.

Хлопці миттю зніяковіли і сказали, що їм самим було весело.

— Але тільки, не щодня. Мене, ледь не зловили хвіст, — зніяковіло сказав Рей. — Не думав, що вони такі спритні.

Ми попрощалися і поїхали додому. Йдучи від зупинки громадського транспорту, Алекс запропонував ще й завтра погуляти, удвох.

— Я домовилася піти на роллердром, покататися на скейті та самокаті. Підеш зі мною?

— Звичайно!

Мене обійняли за плечі й швидко поцілували в маківку. Варто було підійти до дверей, батько відчинив їх. М'яко посміхнувся і запустив мене в будинок. Уранці, побачивши, що я вийшла з самокатом, Алекс поцікавився:

— А де скейт, що я тобі подарував?

— Я на один тиждень помінялася із Сашею. Вона мені свій самокат, я їй скейт.

— Саша, хто ж так дівчинку називає, — проворчав друг.

— Ну, її батьки до останнього були впевнені, що буде хлопчик. А народилася дівчинка. Ім'я вирішили не міняти, воно універсальне. І в Сашкові є щось хлоп'яче. Не стала їй говорити, що в мене такий самий самокат, нехай протестує скейт. Якщо сподобається, їй такий же куплять.

До парку ми йшли пішки, хоча я одразу одягла шолом і рукавички з налокітниками. Алекс, ніс мої наколінники. Майже весь час йшли мовчки, друг про щось думав, і я його не відволікала. А вже біля роллердрому, на мене налетіла моя нова знайома по катаннях з екстримом, Олександра. Ми з нею були одного віку. Вона міцно мене обійняла і доволі усміхнулася.

— Гей, ти де зуб загубила?

— Вдома вибила, вночі мало зі сходів не полетіла. Об перила приклалася і останній молочний вибила. Ну, точніше шматок відламався, а залишок виривали. У школі хлопчаки намагалися щербатою дражнити, отримали рюкзаком у голову і заткнулися.

— Візьму на замітку, чим у них запускати.

— Особливо, якщо в рюкзаку книжки, то краще не по голові. Дякую за скейт! Мені днями, теж купили і новий шолом!

Шолом був синього кольору з білими плямами, немов фарбою забризкали. Алекс мовчки віддав захист на ноги. Я його швидко одягла і підморгнувши другові, втекла з Сашкою кататися на скейтах. Її самокат залишили біля лавки.

— Перший раз із сестрою прийшов?

Алекс мовчки кивнув хлопцеві, за схожістю зрозумів, що це старший брат Олександри. І не став говорити, що він не брат.

— Тоді, ти дихай і згадуй дихальні техніки, поки дві кози тут катаються. А я їм знімки зроблю. Інакше, моя молодша коза мене забодає і покусає. Якщо що, я Стів.

— Алекс.

Він уважно стежив, як я з Сашком хвацько каталися по гірках і робили елементарні трюки. Стів встигав перебігати з місця на місце і робити вдалі знімки. Ще й встигав Алексу показувати, особливо вдалі.

— Знову ці прийшли, — буркнув Стів.

І показав на групу хлопців, які приїхали на скейтах.

— Олександра, Лія, на сьогодні з вас знімків вистачить, поїхали далі!

— Вони від сили двадцять хвилин каталися, — здивувався Алекс.

— Повір, уже досить.

Підлітки стали кататися поруч із нами і ледь не підрізали нас із подругою.

— Обережно, — попросила їх Саша.

Хлопці її підрізали так, що дівчинка впала зі скейта. Я в цей момент якраз була на узвишші гірки і мала з'їхати вниз. Відчула поштовх у спину і полетіла стрімголов на землю.

Алекс уже був на ногах після падіння Саші і моє падіння для нього було останньою краплею.

— І що ви нам зробите?! — кинули йому з викликом — Ми не повнолітні, на відміну від вас.

Алекс не розгубився, просто зв'язав усіх магією і зателефонував моєму батькові. Той надіслав патрульних і медиків.

— Ваш вік не вбереже вас від в'язниці.

Спокійно повідомив Алекс, колихаючи мене, я боляче вдарилася рукою і ледь стримувала сльози. Сашка сиділа поруч у сльозах, вона сильно вдарилася і здерла шкіру під час падіння. Довелося їхати у відділок і давати свідчення. Робив це Алекс і Стів. А нам, ще на місці обробили садна. Переломів і розтягнень не було, тільки забої та синці. У хуліганів був уже той вік, що можуть затримати на кілька тижнів і призначити відпрацювання. А в цих уже не перші порушення і можуть посадити на кілька років.

— Дострибалися, — сказав їм слідчий. — Вас попереджали, не чіпати дітей.

На Алекса зло подивилися. Щоправда, злість змінилася страхом, коли до мене підійшли брати і батько з дідусем.

— Так, не того кошака за вуса ви, хлопці, смикнули, — з розумінням сказав слідчий. — За це кошеня, сім'я порве.