Tadelia Ross - Реліквія, Tadelia Ross

— Поїдемо на моїй машині. - швидко сказав Марк і попрямував до виходу.

— Їдемо на його машині. Пішли. - Емі пройшла повз чоловіка до виходу. Він пішов за нею.

    На вулиці вже стояла honda hr-v, червоного темного кольору. Едвін сів на переднє пасажирське сидіння, Марк за кермом, Емі вмостилася позаду. Дорогою Емі вводила в курс справи чоловіка. Коли вони утрьох під'їхали до будинку тієї жінки, вже темніло. Тому вони хотіли швидко завершити справу та їхати додому. Однак, їм це не вдалося. Та жінка знала, що вони приїдуть, тож підготувалася зловити їх. Едвін та Емі увійшли до будинку двері різко зачинилися і з вентиляційних люків почав виходити газ, що їх приспав. Марка залишили в машині провсяк випадок. І не дарма.

        Коли Емі отямилася чоловік розмовляв з жінкою. У дівчини були зв'язані руки стяжкою, а ноги були на диво вільні. Чоловіку ж пощастило менше, він був прив'язаний ланцюгами до металевої труби. 

— То це ти викрала реліквію моєї сім'ї? 

— Любчику, я її не крала, всьо лиш позичила... назавжди. - жінка сміялася, очевидно від задоволення.

— Я вам тут не заважаю голубки нещасні. - Емі вривається з ноги в розмову.

— Вона завжди маячню несла чи це з новим життям набута риса? - жінка скривилася дивлячись на дівчину.

— Ні, це мій паскудний характер відьмо. Я була такою завжди. - награно всміхнувшись дівчина, а тоді перевела погляд на її волосся. - Ви папугу обікрали на пір'я? - вона стримувала сміх.

— Ти маленьке нахабне дівчисько. - жінка підійшла до дівчини та вхопила за волосся і дала ляпаса. Щока вмить почала пекти. Едвін зійшовся на крик.

— Ні! Не чіпай її! - чоловік рвався до дівчини та ланцюги на його руках, ногах та шиї не давали змоги ступити більше, ніж на пів метра вперед. Жінка дістала з голови шпильку та повільно пішла до чоловіка.

— Минулого разу я не змогла позбутися тебе та цього разу у мене в руках джекпот. Двоє моїх ворогів попалися на мою приманку. У мене є виняткова нагода поласувати помстою. - жінка зло посміхається і кружляє по кімнаті.

— Чуєш стара, хоч я нічого не пам'ятаю та схоже ти завжди була стервом. - легка усмішка промайнула обличчям дівчини.

— Емі, припини. - чоловік був схвильований. В його очах читався страх, що з Емі щось трапиться. 

— Стулися! Знайшовся тут захисник. В минулому ти сам її вбив, а тепер чогось передумав. Подивимося, що ти скажеш, коли вона кричатиме від болю.

    Жінка попрямувала до дівчини. Проте в метрі від неї зупинилася, бо вхідні двері вибили. Це був Марк. Жінка хотіла йти, але дівчина встала на ноги та повалила ту на підлогу. В цей момент в кімнаті з'явився юнак і прицілився з автомата у жінку. В момент, коли дівчина піднялася і відійшла в сторону Марк вистрілив сяючою кулькою блакитного кольору в жінку і та впала на підлогу.

  Дівчина ж легким помахом рук вдарила по коліну і стяжка розірвалася. Тоді вона допомогла Едвіну поки Марк проводив обряд над відьмою. Звільнивши чоловіка від кайданок і ланцюгів дівчина хотіла подивитися на синці від ланцюгів, та не встигла отямитися, як Едвін притягнув її в обійми. 

    За кілька хвилин в будинку з'явилися люди з департаменту секретних справ (ДСС). Вони забрали непритомну жінку для подальшого суду.