Вера НюкМарт - Солодка смерть , Вера НюкМарт
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Галя повернулася мало не над ранок, бліда мов стіна. Варто їй було лиш прочинити двері і побачити нас, як вона тут же знепритомніла.
Ми з криками кинулися до неї.
─ Галя! Галя! - мало не плачучи заламувала руки Мирося, в той час як я з Надею втягали Галину до кімнати.
Це вона з вигляду була щуплою брюнеткою з ногами від вух. А так, доволі важкою виявилася.
─ А ну розійдіться, - сказала Оля, порскаючи в обличчя непритомної великою кількістю води.
Результату нажаль не було, а тому Надя скористалася іншим, на її думку більш дієвим способом, а саме: ляпасами.
─ Не бийте мене, я нікому нічого не скажу, - занила дівчина.
─ Вона п'яна чи що? - склала руки на грудях Оля.
─ Не знаю, - відповіла я, якось невпевнено.
─ Вона мертва, мертва, - повторювала Галина безупинну, блукаючи нашими обличчями божевільним поглядом.
─ Хто мертвий? - запитала Мері, як і ми всі нічого не розуміючи.
Відповідати Галині не прийшлося, оскільки до нас долинув несамовитий крик.
─ Ааааа! - верещав хтось не вгаваючи.
Надя було кинулася до дверей, як Галина перехопила її міцно вчепившись скрюченими пальцями за поли кофти.
─ Небезпечно, не ходи, - попри перебування в певного роду безпам’ятстві, Галина продовжувала хвилювалася за своїх.
Проте, це б не була Надія Володимирівна якби вона не поперлася на пошуки інформації того що сталося. Надя завжди була вперта і якщо щось вирішувала, то зазвичай йшла на пролом. Так і цього разу.
Галі краще не стало навіть під вечір, коли нам були відомі подробиці ранішньої події, а саме: вбивство пані Ірини Казимирівни.
Зі слів студентки, що її знайшла, вона так і лежала з одним намальованим оком та встромленими в плечі ножицями.
Чому вона не кричала? Задавалися питанням студенти.
Проте ні з відповідями, ні з гіпотезами ніхто не поспішав.
Щоправда одного разу я чисто випадково почула як слідчий проговорився, що пані Ірину отруїли, а вже тоді вштрикнули в спину ножиці. Проте цю інформацію я залишила при собі, оскільки не хотілося лякати дівчат наявністю двох убивць.
Що ж до Галини, то її забрала швидка, Надя поїхала з нею.
***
─ Що з нею? – пробувала довідатися Надя в лікарів, оскільки батьки Галі все ще не добралися.
─ Емоційне виснаження, - відповів в кінці кінців один із ескулапів, не витримавши Надіїного натиску.
─ Вона одужає?
─ Ще раз повторюю, що подібну інформацію ми вправі надати лише членам сім'ї.
─ Я і є одним із членів сім'ї, - гаркнула та у відповідь, ─ ми спимо в одній кімнаті, їмо з однієї миски, користуємося одним унітазом, скубаємо одна одній брови і обговорюємо найпотаємніші секрети. То що ж ще має вказувати на сімейні зв'язки?
Важко зітхнувши лікар здався.
─ Гаразд. Ваша подруга поправиться, щоправда не так скоро. Її психічний стан постраждав в зв'язку з пережити шоком.
─ Що це означає? Їй потрібен тільки певний час на те, щоб прийти до себе?
─ Нажаль ні, - зітхнув лікар, явно не в захваті від того, що ніяк не може позбутися Наді. ─ Їй потрібна психологічна підтримка спеціаліста, а також певний медикаментозний підхід.
─ І в який спосіб вона це отримає? - до розмови підключилися батьки Галини, які надійшли кількома хвилинами раніше.
─ Паньство Б.?
─ Так, - кивнула головою матір Галі.
─ Ми залишимо її в лікарні, щоправда переведемо в інший відділ. І вже там надамо необхідну їй допомогу.
Надя повернулася в гуртожиток лиш під вечір. Втомлена і морально виснажена.
В кімнаті панувала тиша, нікому не хотілося говорити. Ми немов роботи зробили кілька простих бутербродів, попили чаю і пішли спати.
***
Спочатку ректорат був за тим, щоб зачинити гуртожиток на невизначений термін. Згодом змушені були відкинути даний помисел в зв'язку з тим, що студентам нікуди було податися, а тому вирішили влаштувати чергування викладачів, що були менш обтяжені лекційними годинами, посиливши тих на невизначений термін в гуртожитку, по дві особи на поверх.
Ні викладачі, ні студенти в захваті від даної ідеї не були, проте заради загального блага та безпеки всі змирилися. Та все дарма, оскільки і тиждень не минув, як на нас чекав ще один неприємний сюрприз, а саме: замах на вбивство Юльки. Сусідки знайшли її з проломленою головою.
І так, Юлька в реанімації, Галя в психологічно неврівноваженому стані, а ми, немов ті миші, затаїлися в очікуванні біди.
Минув тиждень, а за ним і другий, проте не дивлячись на усі слідчі дії вбивцю так і не знайшли.
Студентське життя, якби дивно це не звучало, потекло в звичному руслі.
Галина щоправда все ще знаходилася на стаціонарному лікуванні, в той час як Юлька нажаль лежала в важкому стані в реанімації.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Солодка смерть , Вера НюкМарт», після закриття браузера.