Анастасія Соловйова - Твій на місяць, Анастасія Соловйова

Дивлюсь у стелю, щоб хоч якось дожити до головної дії. Жодного страху не відчуваю. Тільки відчайдушне бажання нарешті пізнати його до кінця.

Роман нападає з поцілунками, вивчає язиком мій рот, дражнить млосним очікуванням. Як він лише витримує?

— Ромо, — кажу між поцілунками. — Ти знущаєшся…

Він пестить рукою мої груди, ніжно торкається губами до шиї і каже:

— Якщо буде боляче, не мовчи.

Киваю, намагаючись не збожеволіти від хвилювання. Роман повністю накриває моє тіло своїм, лоскоче подихом ніжну шкіру плеча і, нарешті, повільно проводить головкою члена по вологих складках. Знов дражнить, а я розсовую ноги ширше, схлипую, стискаю пальцями ковдру, шепочу щось безглузде, розпусне.

Роман починає проникати в мене: дбайливо, повільно, підлаштовуючи мої нутрощі під свій великий розмір. Болю я не відчуваю, лише незвичне розтягування. Іскриста хвиля розмиває свідомість. Зажмурююсь, міцно обіймаю Романа і чекаю, коли його член повністю буде в мені.

Він цілує мої губи, рухає стегнами і заповнює мене до країв. Витягуюсь стрункою, намагаючись звикнути до нових відчуттів. Трохи пече, але я не звертаю на дискомфорт ніякої уваги. Усередині — вогненна лава, відчуття дивної наповненості, бажане возз'єднання двох тіл. Це так чудово та лякаюче!

— Ти як? — чую його хрипкий стривожений голос. Він зупинився заради мене, завмер, заповнивши до кінця, а я не подаю жодних ознак життя.

— Чудово, — відповідаю, торкаючись пальцями до його губ. — Продовжуй.

Він виходить майже повністю, і я чіпляюсь за нього руками та ногами, тягну до себе, щоб повернувся назад і ніколи не відпускав.

Він поступово прискорює рухи. З кожним поштовхом я відчуваю електричні розряди, що біжать по тілу, вони пронизують мене, я схлипую, кричу, прикушую шкіру на його плечі. Стримуватися неможливо — я стискаю подушку, ковдру, простирадло, хапаюся пальцями за спинку ліжка, звиваюсь, кричу під його сильним тілом, обхоплюю його ногами і сама рухаюся назустріч — аби поштовхи не припинялися, мені так мало, ще, продовжуй!

Якоїсь миті повністю втрачаю контроль над собою. Дряпаю спину Романа, впиваюся в його губи шаленим поцілунком, і шепочу:

— Не зупиняйся...

Всередині мене зароджується блискавка, яка ось-ось відгукнеться у тілі яскравим розрядом. Забувши про все, я кричу, коли пронизливо-гострий спалах скручує тіло, вибиває ґрунт з-під ніг.

Я зникаю з реальності, і довго стогну, стискаючи внутрішніми м'язами член Романа. Перед очима темніє, тіло сіпається у фінальних конвульсіях.

Роман рухається глибше і швидше, вбиваючись у мене. Чую хрипкий стогін біля вуха. Схлипую, дихаю часто і уривчасто, по шкірі тече піт. Ніяк не можу прийти до тями після запаморочливого оргазму.

Те, що сталося, не вкладається в голові. Це було так гостро, потужно та чарівно. Як би я жила, не пізнавши щастя близькості з Романом?

Він цілує мене в губи, усувається, викидає презерватив у кошик для сміття, що стоїть біля ліжка, і привертає мене до себе. Злизую крапельки поту з його плеча, насолоджуюсь моментом. Між ніг — млосно, жарко і волого, у душі панує повна гармонія, а повіки важчають, і я опиняюся між сном і дійсністю. Хочу прийти до тями і поговорити з Романом, але сил немає.

Втикаюсь носом йому в шию і миттю відпливаю в царство Морфея.