Джеймс Аллен - Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання. Наполеон Гілл. Думай і багатій. Лао Цзи. Дао-де-цзин. Джеймс Аллен. Як людина мислить

Пане Пейн, я хочу перейняти від вас свободу думки, сміливість та здатність чітко висловлювати свої думки, які так виділяли вас на тлі інших людей!

Пане Дарвін, я хочу навчитися у вас дивовижному терпінню і здатності вивчати причини та наслідки без упередженості, як ви це показали у сфері природознавства.

Пане Лінкольн, я хочу вбудувати у свій характер гостре почуття справедливості, неймовірний дух терпіння, почуття гумору, людське розуміння і терпимість, які були вашими відмінними рисами.

Пане Карнегі, я вже у боргу перед вами за вибір покликання всього мого життя, яке принесло мені велике щастя та душевний спокій. Я хочу навчитися у вас глибокого розуміння принципів організованих зусиль, які ви так ефективно використовували при будівництві свого великого промислового підприємства.

Пане Форд, ваше життя і ваші досягнення склали більшу частину матеріалу для моєї роботи. Я хотів би навчитися вашій наполегливості, рішучості, врівноваженості і впевненості в собі, які дозволили вам впоратися з бідністю, організувати і об'єднати людські зусилля, щоб і я міг допомагати іншим йти вашими слідами.

Пане Едісон, я не просто так посадив вас поруч з собою. Я так вдячний вам за співпрацю, якою ви удостоїли мене під час мого дослідження причин успіху і невдачі. Навчіть мене, як виховати у собі такий же чудовий дух ВІРИ, за допомогою якого ви розкрили так багато таємниць Природи, дух невпинної праці, з яким ви так часто виривали перемогу з чіпких лап поразки».

Мій метод звернення до членів уявного Круглого столу варіювався залежно від рис характеру, яких я потребував на той момент. Я уважно вивчив біографії цих людей. Після декількох місяців таких ось нічних засідань я з неабияк здивувався, коли виявив, що ці уявні фігури стали для мене цілком реальними.

У кожного з цих дев'яти чоловіків з'явилася своя «фішка», що мене теж дуже здивувало. Наприклад, у Лінкольна була звичка завжди спізнюватися, а потім задумливо та повільно ходити по кабінету, склавши руки за спиною. Час від часу він зупинявся, проходячи повз мене, і на мить клав руку мені на плече. Його обличчя завжди був серйозним, рідко коли можна було помітити посмішку на його обличчі — турбота про розколоту націю зробила його таким.

Але інші мої «колеги» були більш веселими. Бербанк і Пейн часто влаштовували дотепні перепалки, які, здавалося, іноді шокували інших членів Столу. Одного разу вночі Пейн запропонував мені підготувати лекцію на тему «Епоха розуму» і прочитати її з кафедри церкви, до якої я раніше ходив. Майже всі за столом від душі посміялися над цією пропозицією. Але не Наполеон! Його обличчя перетворилося на гримасу невдоволення, і всі дивилися на нього з подивом. Справа в тому, що для нього церква завжди була лише пішаком в руках держави, яка використовувала її в якості зручного стимулу для масової активності людей.

Одного разу Бербанк запізнився. Коли він прийшов, його охопив ентузіазм, і він пояснив, що запізнився через експеримент, який він якраз проводив і в ході якого він сподівався, що зможе вирощувати яблука на будь-якому дереві. Пейн дорікнув його, нагадавши, що всі проблеми людства почалися саме з яблука. Дарвін хмикнув, порадивши Пейну бути обережним з маленькими зміями, коли той піде в ліс збирати яблука, оскільки ті мають звичку перетворюватися на великих гадів. Емерсон зауважив: «Без змій не буде і яблук», а Наполеон зауважив: «Без яблук не буде і держави!».

Лінкольн виробив звичку завжди останнім вставати з-за столу після наших зустрічей. Одного разу всі вже розійшлися, але він так і залишився задумливо сидіти. Я не намагався турбувати його. Нарешті він повільно підняв голову, встав і підійшов до дверей, потім розвернувся, підійшов до мене, поклав руку мені на плече і сказав: «Хлопчику мій, тобі знадобиться багато мужності та наполегливості для досягнення своїх життєвих цілей. Але пам'ятай, коли труднощі наздоганяють нас, звичайні люди мислять звичайним чином. Не дай цьому трапиться з тобою».

Одного вечора Едісон прийшов раніше за всіх. Він підійшов і сів зліва від мене, де зазвичай сидів Емерсон, і сказав: «Тобі судилося стати свідком відкриття таємниці життя. Коли прийде час, ти помітиш, що життя складається з величезних скупчень енергії та сутностей, кожна з яких настільки розумна, наскільки люди думають про себе. Ці одиниці життя групуються разом, як бджолині вулики, і залишаються разом до тих пір, поки вони не розпадуться через відсутність гармонії. Ці сутності мають різні думки, як і люди, і часто б'ються між собою. Наші зустрічі будуть дуже корисними для тебе. Вони покличуть тобі на допомогу ті самі сутності, які допомагали всім нам протягом усього життя. Ці сутності вічні. ВОНИ НІКОЛИ НЕ ВМИРАЮТЬ! Твої власні думки і бажання служать магнітом, який притягує ці сутності з величезного океану життя. Але призивай тільки дружні сутності — ті, які гармонують з природою твоїх БАЖАНЬ».

Інші члени Круглого Столу почали заходити до кімнати. Едісон встав і повільно пішов на своє місце. Це справило на мене таке сильне враження, що я пішов до реального Едісона і розповів йому про цей випадок. Він широко посміхнувся і сказав: «Твій сон був більшою реальністю, ніж ти можеш собі уявити». Більше він нічого не додав до своїх слів.

Мої засідання стали настільки реалістичними, що я навіть трохи злякався їх наслідків і припинив свої «зустрічі» на кілька місяців. Цей досвід був настільки дивним, що я боявся, що якщо продовжу свої наради, то просто забуду, що все це просто плід моєї уяви.

Приблизно через шість місяців після того, як я припинив практикувати свої «наради», я прокинувся вночі і побачив Лінкольна, який стояв біля мого ліжка. Він сказав: «Світ скоро потребуватиме твоїх послуг. Наближається період хаосу, який змусить чоловіків і жінок втратити віру та піддатися паніці. Продовжуй свою роботу і доведи свою філософію до розуму. Це твоя місія в житті. Якщо ти будеш нехтувати нею, то опинишся там, звідки почав, і все, над чим ти так старанно працював, все, що тобі вдалося дізнатися, буде втрачено».

Наступного ранку я не міг з упевненістю сказати, було все це уві сні чи наяву. Чесно кажучи, я і досі цього не знаю. Але як би там не було, це справило на мене таке сильне враження, що я відновив свої засідання наступної ж ночі.

На цю зустріч учасники мого Круглого столу прийшли всі разом, вони зайшли до