Велена Солнцева - Заборони для відьми, Велена Солнцева

-І спаде печатка, і повернеться до того хто наклав її, віддавши по заслугах за роки без сили прожиті.

Відчувши як ніж вспоров шкіру і з обох боків заструмувала кров, ледве стрималася щоб не закричати в голос.

-Звільниться сила, чи то темна чи світла, і потече річкою по венах наповнюючи джерело.

Ще один поріз, що змусив здригнутися.

-Відчиняться двері до палацу пам'яті предками нажитому, великої мудрості, великим Родом залишеної.

Ще один дотик, що обпалює болем.

-І буде так у цей час, увійди сила в тіло кров'ю обмите, смиренно приймає тебе твій сосуд.

Я, що вже чекала на черговий біль, відчула прохолоду, але ненадовго. Відьма взяла зі столу ступку з травами, почала втирати їх у рани, тихо бурмочучи заклинання призову. Закінчилися мої муки тим що на мене вилили каламутну болотну воду. Після цього я відчула наче вітер пронісся і обдав мене прохолодним подихом. Закрутив, піднімаючи дрібні порошинки, зализуючи рани, втягуючи в себе кров і піт, що рясно покрили тіло, в очі вдарило світло і Ганна поспішила мені їх прикрити.

-От і все дівчинка, от і все, а тепер спи, ще ніч нелегка чекає попереду.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно