Вольфганг Гельд - Світло чорної свічки

— Усе смердить,— шепотів він. Гарячковий блиск у його очах погас.— Прощавай, Вальдемаре! Показіться усі із вашим табуном! Усі! Але Кракмеєр не так помре, як ви задумали.

Він пошукав свого пістолета, знайшов його і звів курок. Узявши в ліву руку зброю, підніс до скроні, але постріл не пролунав. Гострий біль здавив йому груди. Кракмеєр застогнав. Пістолет випав з руки. Він ухопився руками за груди й повалився додолу. Йозеф Кракмеєр, кримінальний радник гестапо, гауптштурмфюрер СС, помер.

Чайки кружляли над чорними човнами. Їх пронизливе квиління змішалося з добродушним потахкуванням дизельних двигунів. Плескаті білі хатини, розвішені між палями темні сіті, схожі на фату нареченої, злилися з берегом і стали суцільною сірою смужкою, яка невдовзі зовсім зникла позаду трьох рибальських човнів.

— Ніби веселка, правда? Спершу фіолетове, потім червоне і золотисте, а потім таке різнобарвне, що аж очі сліпить. Ти, напевне, ще такого ніколи це бачив, га? —! спитав Гюстав і витер губи. Він передав Лауренцові пляшку з кавою. Вони сиділи, притулившись один до одного перед стерновою рубкою.— Мені здається, що такої краси у вас там немає. Знаєш, мій батько був рибалкою. Я часто плавав з ним у море. І все-таки на схід сонця я завжди дивлюся заворожено, ніби вперше.

— Я почуваюся так, коли приходжу восени до лісу,— сказав Лауренц. Проміння ранкового сонця ще не гріло, але він трохи зігрівся кавою.— Що ви тут ловите?

— Сардини,— відповів Гюстав і подивився на годинник.— Але вони ще не закинули сіті. Найбільше риби буває біля берега, але нам дозволено ловити тільки за трьохмильовою зоною. Ну, як твоє підборіддя?

Лауренц обережно поторсав нижню щелепу.

— Нічого,— сказав він і поглянув на двох хлопців, що сиділи навпочіпки на носі катера,— У всякому разі, у нього щонайменше напівважка вагова категорія.

Після удару він очуняв уже в машині. Біля нього сиділи обидва матроси, що схопили його на набережній. Ні вони, ні шофер, що відчайдушно петляв вулицями, були йому не знайомі. Ніхто не промовив ні слова. Через дві години вони приїхали в рибальське селище. Там Лауренца чекав той, кого він знав,— Гюстав Дево!

— Коли б ми цього не зробили, то зараз тобі, напевне, куди болючіше було б, ніж від побитого підборіддя.

А може, й зовсім я не почував би болю, але це було б ще гірше,— сказав Лауренц.— Як гадаєш, скільки вони триматимуть Віктора?

— Два, три місяці. Але вони нічого не доведуть.

Лауренц кивнув головою і замовк. Не вистачало слів, щоб висловити усе те, що він хотів би зараз сказати.

— Поглянь туди, там вони,— вигукнув Гюстав і встав. Радянський боцман і Володя Матвійчук, напевне, також помітили на заході темний стовп диму, бо підійшли до них, посміхаючись, і поплескали Лауренца по плечах.

Силует корабля все зростав і зростав на очах рибалок. Це був «Радіщев».

Лауренц протер рукою очі. «Сонце,— подумав він.—? На морі воно особливо яскраве».

Поштовх до написання цього роману авторові дала зустріч з німецьким антифашистом, учасником боїв за народну Іспанію, якому пощастило втекти з франкістської катівні в іспанській колонії Ріо-де-Оро. Після розгрому фашизму він повернувся на батьківщину і до останніх днів своїх самовіддано, з великим ентузіазмом брав участь у будівництві першої німецької держави робітників і селян.

Винайдений німецькими хімічними концернами, як таємна зброя для Гітлера і його генерального штабу, табун і пізніше вдосконалені на його основі нервові гази зарін і зомарін виготовлялися в Німеччині до 1944 року, їх не застосували, оскільки нацистським ватажкам стало відомо, що Радянський Союз, США і Великобританія також володіють цією нищівною зброєю.

Панічний страх перед небезпекою самим стати жертвами ними ж розв'язаної хижацької війни, а також їх безумна віра в «кінцеву перемогу» втримали коричневих верховодів від використання бомб і гранат, начинених нервовим газом. У 1945 році переможні війська держав-союзниць захопили величезні запаси цього найстрахітливішого з усіх бойових засобів і знищили їх.

Рифи — народність, що населяє гірську область Риф на півночі Марокко.

Жителі Північної Африки.

Одяг араба — каптан з цупкого білого сукна з капюшоном.

Член гітлерівської націонал-соціалістичної фашистської партії.