Камілла Лекберг - Крижана принцеса

Він також залишив листи, які капітан Янссон надсилав з усіх куточків світу: спочатку своїй першій дружині Іді, а потім другій — Ліні. Він залишив навіть палицю, якою Гільда карала дітей. Усі ці речі досі лежать у підвалі. У дитинстві ми з Анною іноді бігали дивитися на них. Ми чули історію про Гільду й намагалися уявити, що відчували діти, коли палиця торкалася їхньої оголеної шкіри. І нам було шкода, що з маленькими дітьми поводилися так жорстоко.

Еріка дивилася на Патрика й розповідала далі:

— Розумієш, чому думка про продаж будинку так крає моє серце? Якщо ми продамо його, то втратимо назавжди. Остаточно. Мені стає зле від однієї лише думки про те, що якісь заможні стокгольмці тинятимуться тут, замінять підлогу й поклеять нові шпалери з мушлями, не кажучи вже про панорамні вікна на веранді. Про смак не може бути й мови. Хто ж перейматиметься тим, щоб зберегти помітки, які Ліна робила олівцем, аби позначити, наскільки виросли діти? Або ж кому будуть цікаві листи капітана Янссона, у яких він описував своїм жінкам, що жодного разу не виїжджали звідси, який вигляд має Південне море? Їхню історію знищать, і цей будинок стане звичайним… Таким, як усі. Привабливим, але без душі.

Еріка відчувала, що говорить забагато, але їй було важливо, аби Патрик її зрозумів. Вона подивилася на нього. Він уважно спостерігав за нею, і їй стало тепло від одного його погляду. Щось змінилося. Настала мить повного взаєморозуміння. Не встигла Еріка збагнути, що відбулося, як Патрик притулився до неї і, повагавшись кілька хвилин, притиснув свої вуста до її. Спочатку вона відчула лише смак вина на їхніх вустах, як уже за кілька секунд з’явився смак Патрика. Вона відчула його язик. Напруження в тілі невпинно зростало.

За мить стало нестерпно. Еріка підвелася, узяла Патрика за руку і, не промовивши ані слова, потягнула за собою до спальні. Вони лягли на ліжко й, міцно обійнявшись, цілувалися. Опісля Патрик із запитальним поглядом почав розстібати її сукню. Вона мовчки показала свою згоду й почала розстібати ґудзики на його сорочці. Раптом Еріка згадала, що білизна, яку вона обрала для сьогоднішнього вечора, — не те, у чому вона хотіла б уперше показатися Патрикові. Навіть Богові відомо, що колготки на ній не найсексуальніше видовище. Питання в тому, як їй позбутися їх, аби Патрик не помітив. Еріка відірвалася й промовила:

— Вибач, мені потрібно до туалету.

Вона метнулася до ванної й розгублено окинула поглядом кімнату. Пощастило: у кошику лежала чиста білизна, яку вона не встигла покласти на місце. Еріка стягнула із себе тісні колготки та труси з підтяжкою й пожбурила їх у кошик для брудної білизни. Опісля одягнула білі мереживні трусики, що пасували до бюстгальтера. Знову натягнула сукню й подивилася на власне відображення в дзеркалі. Волосся стирчало увсебіч, очі гарячково блищали. Її губи були червонішими, ніж зазвичай, і горіли від поцілунків. І вона мала зізнатися, що була дуже сексуальною на вигляд. Без трусів із підтяжкою живіт не здавався плоским, як їй хотілося б, але вона втягнула його й розпрямила груди. Коли вона зайшла до спальні, Патрик лежав так само, як і тоді, коли вона залишила його.

Купка одягу на підлозі біля ліжка ставала все більшою й більшою. Перший раз був не таким чудовим, як про це зазвичай пишуть у романах, — сильні почуття поєднувалися з гострим усвідомленням того, що все відбувається в реальному житті. Водночас, коли їхні тіла кидалися назустріч одне одному, вони добре усвідомлювали власну наготу, хвилювалися про маленькі недоліки й непокоїлися, що створюють багато шуму. Вони були незграбними й переймалися через те, що подобається партнерові, а що — не дуже. Вони були недостатньо впевненими в собі, щоб говорити про це вголос, а тому висловлювали свої вподобання без слів. Другий раз виявився вже кращим. Третій — дуже приємним. Четвертий — добрим, а п’ятий — фантастичним. Вони заснули, притулившись одне до одного, і останнє, що Еріка відчула перед сном, — переплетіння їхніх пальців і ласкаві обійми Патрика. Вона заснула з усмішкою на обличчі.

Здавалося, що його голова розривалася на шматки. Вуста такі сухі, що язик прилип до піднебіння, але щокою він відчув, що подушка була вологою. Наче хтось тримав його повіки й не дозволяв розплющувати очі. Та вже після кількох спроб йому це вдалося.

Перед очима постало видіння. Еріка лежала на боці, повернувшись до нього, і її світле волосся спадало на обличчя. Спокійне та врівноважене дихання вказувало на те, що вона й досі глибоко спить. Імовірно, їй щось снилося, бо її вії час від часу злегка посмикувалися. Патрикові здавалося, що він навіть не втомився б, якби дивився на неї вічність. Він пролежав би так усе життя. Вона поворухнулася уві сні, але миттю повернулася до глибокого сну. Правду кажуть, що все це скидалося на катання на велосипеді. І він мав на увазі не сам процес, а кохання до жінки. У миті суму та безнадії він і уявити не міг, що колись знову зможе це відчути. А зараз йому складно було уявити, що в його житті цього може не стати.

Еріка неспокійно ворушилася уві сні, і Патрик побачив, що вона ось-ось прокинеться. Вона теж боролася з тим, щоб розплющити очі, і Патрик знову дивувався, який гарний блакитний відтінок мали її зіниці.

— Доброго ранку, соню.

— Доброго ранку.

Побачивши усмішку на обличчі Еріки, Патрик почувся мільйонером.

— Як тобі спалося?

Патрик подивився на годинник.

— Так, ті дві години сну були пречудовими. Однак ті години до сну були ще прекраснішими.

Еріка лише всміхнулася у відповідь.

Патрик підозрював, що запах із його рота не надто приємний, але не міг стриматися. Він нахилився й поцілував Еріку. Поцілунки ставали все глибшими й глибшими, і вмить пролетіла ще одна година. Опісля Еріка лежала на лівій руці Патрика й вказівним пальцем малювала кола на його грудях. Вона подивилася на нього.

— Ти вчора ввечері, коли прийшов, думав, що ми опинимося тут?

Він на мить задумався й заклав праву руку за голову.

— Ні-і, не можу сказати, що думав, що так станеться. Хоча сподівався.

— Я теж. Сподівалася, але не думала, що це дійсно станеться.

Патрик на мить подумав, що може здатися різким, але зараз, коли Еріка лежала в нього на плечі, він міг наважитися на будь-що.

— Різниця лише в тому, що ти