Автор невідомий - Епоси, міфи, легенди та сказання - Старша Едда. Епос

табу для представників господарського і жрецького прошарків.

327

Саме на носі човна під час бою було найнебезпечніше, тому туди ставили найкращих бійців.

328

Гра слів: «Атлі» пишеться і звучить майже як atall, себто «жахливий, дикий, лютий, гнівносяючий».

329

Нічні вершниці — відьми, тролиці.

330

Ран — жінка морського велетня Еґіра, потрапити до неї — потонути в морі.

331

Будлунґи і даліловдунґи, сіклінґи — патронімічні іносказання на позначення шляхетних воїнів. Походження не зовсім прозоре. Так, будлунґи — імовірно, від імени Будлі, брата Атлі (історичний Бледа, брат історичного Аттіли).

332

Чи дух там один — в оригіналі var sú ein véttr, під словом véttr мається на увазі дух-захисник, у цьому випадку — валькірія.

333

Знаки смерти — руни, викарбувані на зброї, щоб збільшити згубну силу.

334

Сенс строфи 31 у тому, що Атлі розмовами затримав Хрімґерд до світанку. Будучи хтонічним створінням, дочкою йотуна, вона обернулася на камінь під променями сонця.

335

3вичай вигороджувати поле двобою горіховими вітами вельми поширений у Скандинави та фіксується багатьма наративами. Сенс цього вигороджування, ймовірно, у тому, щоб не допустити сторонніх впливів на перебіг двобою, передусім магічного характеру.

336

3ала місяця — небо.

337

Нері сестра — одна з норн; Нері — ймовірно, ім'я норни.

338

Ільвінґа син — Сіґмунд Вьольсунґ. Ільвінґи — легендарна данська династія, але тут ототожнена з Вьольсунґами, нащадками Одіна.

339

Дарує цибулю — обряд передачі зілля має виразну прокреативну семантику («король-маг», чий архетип описано у хрестоматійній монографії Дж. Фрезера «Золота гілка», отримує плоди землі й, за законом симпатичної магії, владу над врожаєм).

340

Деякі назви дворів можна перекласти. Так, Хрінґстадір й Хрінґстод — це «Персневі Двори», Сольфйолль — «Сонячні Гори», Снефйолль — «Сніжні Гори», Хімінванґ — «Небесне поле».

341

Змій крови — меч.

342

Буря списів і гніву Одіна — битва.

343

Східка мечів — битва.

344

Мир Фроді — алюзія на еддичну «Пісню про Ґротті» («Gróttasöngr»): Її герой Фроді конунг, по-перше, встановив мир на всій Півночі, а по-друге, мав чарівні жорна Ґротті, що намололи йому золото, мир і щастя.

345

Відріра пси — вовки; Відрір тут — одне з імен Одіна.

346

Мімір списів — кеннінґ на позначення воїна; тут — Хундінґ. Мімір — один з асів.

347

Вбивця Ісунґа — Хьоддброд; хто такий Ісунґ, невідомо.

348

Морське сяйво — золото.

349

Шатро ставили на носі корабля і там ночували.

350

Посестри Кольґи — хвилі. Кольґа — одна з дочок морського велета Еґіра. Хвилі вважалися втіленням його дочок.

351

Дочки Еґіра — хвилі.

352

Мореконі — кораблі.

353

Олень хвиль — корабель.

354

Щит, оббитий червоною шкірою, трактувався як знак ворожих намірів, а білий щит — мирних.

355

У цій строфі Сінфьотлі порівнюється із вовком, що пожирає мерців. на каміння кидали трупи ворогів на поживу вовкам. Ця норвезька традиція, можливо, еволюціонувала від похоронного обряду, який полягає у виставлянні мерця на поталу різним стерв'ятникам, а ховаються самі очищені кістки (у Європі такий спосіб поховання нібито не відомий, але подібне практикують зороастрійці), до своєрідного способу магічного знищення супротивника, що залишився без належного поховання, чи й до жертвопринесення вовкам — священним тваринам Одіна, духам-покровителям вікінгів (можливий відгомін тотемізму).

356

Скесса — специфічне ісландське слово на позначення троля жіночої статі.

357

Всебатько — Одін.

358

Ейнхерії — воїни, полеглі у битвах, обрані до Вальхалли, де вони весело проводять час у бенкетах та воїнських управах, чекаючи на останню битву Раґнарьок.

359

У цій строфі Сінфьотлі тричі проклинає Ґудмунда: по-перше, приписавши йому пасивний гомосексуалізм, по-друге, жіночу здатність народжувати дітей, і, по-третє, нелюдську природу, адже народилися вовки, а нелюдські діти (втім, це може вказувати й на «вовчу» вдачу самого Сінфьотлі як їхнього батька).

360

Строфа 43 є стислим поетичним переказом розділу VIII «Саги про Вьольсунґів».

361

Бравелль (варіант — Бравелла) — ймовірно, затока Бровікен (коло Норчеппінґу в Швеції), де у середині VIII сторіччя відбулася між свеями й західними ґаутами під керівництвом Сіґурда Персня з одного боку й данами та східними ґаутами під проводом Харальда Бойового Зуба — з другого. Коли вірити Саксону Граматику, дани програли, а Сіґурд Перстень завоював Данію. Втім, учені ставлять під сумнів історичність цієї битви.

362

Жінка Ґрані — кобила. Ґрані — кінь Сіґурда.

363

Ґулльнір — якийсь йотун.

364

Перснелами — кеннінґ на позначення королів. Походить від звичаю ділити здобич і взагалі золото між дружинниками: конунг ламав персні з коштовних металів і роздавав шматки вірним людям. Варто додати, що йдеться, власне, не про перстеники, що надіваються на персти, від чого й слов'янська назва прикраси, а передусім про масивні ручні браслети.

365

Море мари — повітря, простір.

366

Хніфлунґи — (Hniflungum), ще Ніфлунґи — досл. «Люди Туману», від nifl/hnifl — «туман». Цей етнонім має широке семантичне поле. Так, у німецькій традиції терміном Nibelungen (від Nebel — «туман») позначаються як гноми, яким належать скарби, що їх згодом забрав у них Зігфрід, так і подальші власники цих проклятих скарбів — і сам Зігфрід, і, по його смерті, королі з Вормсу та їхній радник Гаґен Троньє. Туман є недвозначним маркером хтонічного простору, країни мерців, відтак кожен, хто володів тим золотом, сам обертався на мерця у магічному сенсі. У скандинавській традиції Хніфлунґами спочатку йменували Вьольсунґів, але згодом цей термін поширився на будь-який героїчний рід (подібно до таких термінів, як сіклінґи, будлунґи, лофдунґи тощо). Тут Хніфлунґами названо синів Ґранмара.

367

Олені колеса (rakka-hirtir) — кораблі. Словом rakka позначається зокрема колесо, на якому вітрило обертається довкола щогли.

368

Дружина (fólk) — тут під словом fólk слід розуміти не народ, а військо від фюльку, народу, підпорядкованого Хельґі.

369

Лані прибою — кораблі.

370

Тінґ мечів — битва.

371

Пломінь смерти — меч.

372

Горіх духу — серце.

373

Кінь відьми