Автор невідомий - Народні казки - Казки народів світу

черепаху, бо вона не схвалювала їх дружби. Хлопчик відмовився дати таку обіцянку, але його побратим — Золотий Черепаха — сам сказав, що дуже боїться моря і не хоче мандрувати на кораблі. Нарешті корабель купили, і хлопчик вирушив у путь. Коли корабель проплив кілька миль, хлопчик, на превелику свою радість, знайшов Золотого Черепаху, який спокійно спав у трюмі. Він сховався туди перед виходом корабля в море.

Після кількох днів подорожі раптом знялася буря і пригнала корабель до острова, де жили велетенські жінки-людожерки. Буря затихла, і хлопчик з матросами зійшли на берег, щоб набрати прісної води. Людожерки прикинулись добрими жінками і вийшли їх зустрічати. Хлопчик і матроси не знали, що це людожерки, і покохали їх. Хлопчик одружився з королевою людожерок, а матроси — з іншими людожерками.

Ввечері людожерки влаштували для своїх гостей бенкет. Хлопчик і матроси втомилися після бенкету і швидко поснули. Не спав лише Золотий Черепаха. Одна з людожерок запропонувала королеві:

— Давайте віднесемо у ліс двох або трьох п’яних матросів і там з’їмо.

Королева погодилася. Інша людожерка сказала, що оскільки вони деякий час іще будуть з людьми, то їм треба сховати в лісі свої скарби: перший — скриньку з своїми душами, другий — рубін, за який можна купити будь-яке королівство, третій — барабан, який виконує всі накази. Королева погодилась і на це. Тоді людожерки схопили трьох матросів, які спали, і пішли у ліс. Золотий Черепаха крадькома пішов за ними. Людожерки ввійшли в ліс, з’їли матросів і закопали їх кістки, а свої скарби поклали на верхні гілки дерев. Потім вони повернулися і лягли спати.

Золотий Черепаха почекав, поки людожерки поснули і захропіли, потім розбудив хлопчика й матросів і розповів про все, крім скарбів. А що вони не повірили йому, то він повів їх у ліс і показав кістки матросів. Золотий Черепаха порадив негайно всім повернутись на корабель і вийти в море. Хлопчик погодився, і матроси побігли до корабля. Що ж до Золотого Черепахи, то він трохи відстав, забрав з дерева скарби і потім пішов за хлопчиками на корабель.

Однак не встиг корабель проплисти й кількох миль, як матроси побачили королеву людожерок та її підданих, які наближались. Вони швидко бігли по воді, і здавалося, що матросам не вдасться врятуватися. Але Золотий Черепаха спокійно взяв скриньку з душами людожерок і розбив її залізним ломом. Одразу ж усі людожерки впали мертвими і потонули в морі.

Через кілька днів корабель приплив до одного міста. У короля, який правив цим містом, не було синів, а була лише донька. Хлопчик дуже покохав її і попросив поради у Черепахи. Той пішов до короля і купив за рубін усе королівство. Так Золотий Черепаха зробив хлопчика королем і одружив його з принцесою, а сам став наслідним принцем.

Через деякий час Золотий Черепаха захотів побачитися з матусею і попросив у хлопчика дозволу повернутися у рідне місто. Хлопчик намагався переконати Золотого Черепаху, щоб той залишився, але все було даремно, і він погодився. Золотий Черепаха попрощався з хлопчиком, узяв барабан, потряс його і сказав:

— Віднеси мене до матусі.

І — о диво! Він одразу ж опинився в рідному місті, у матусі. Син розповів їй про всі свої пригоди і жив щасливо вдома.

У короля, який правив рідним містом Золотого Черепахи, була дуже вродлива донька і не було сина. Королі з семи держав присилали своїх послів, добиваючись дозволу одружитися з принцесою, але король відмовляв усім. Якось Золотий Черепаха побачив принцесу і покохав її. І ось він сказав своїй матусі, щоб вона пішла до короля й попросила для нього дозволу одружитися з принцесою. Спочатку мати відмовлялася, та Золотий Черепаха не міг ні їсти, ні пити через тугу за принцесою. Нарешті мати не витримала і пішла до короля. Король розсміявся, коли почув її прохання, й сказав:

— Якщо потворний черепаха бажає одружитися з моєю донькою, то нехай збудує золотий і срібний мости, які б з’єднали твою хату з моїм палацом. Він повинен це зробити на сьомий день, а якщо не збудує, то буде покараний на смерть.

Перелякана мати побігла додому і сказала:

— Золотий Черепахо, твоє безглузде бажання одружитися з принцесою коштуватиме тобі життя.

Потім вона розповіла про наказ короля.

— І це все, чого бажає король? — запитав Черепаха. — Не хвилюйся, дорога матусю. Ти лише збуди мене якнайраніше на сьомий день.

І спокійно заснув.

На світанку сьомого дня, як тільки мати розбудила його, Золотий Черепаха взяв барабан, потряс його і сказав:

— Я хочу, щоб були збудовані золотий і срібний мости від моєї хати до королівського палацу.

І мости одразу ж з’явилися. Після цього він хоробро пішов до короля й зажадав принцесу. Хоч королю і було дуже соромно мати своїм зятем потворну черепаху, але все ж довелося виконати обіцянку. Почали готуватись до весілля. Та за день до весілля королі семи сусідніх держав, дуже ображені тим, що король відмовився віддати за одного з них свою доньку, підійшли з своїми численними арміями до рідного міста Золотого Черепахи.

Король покликав Золотого Черепаху і сказав:

— Золотий Черепахо, ти станеш моїм спадкоємцем, коли одружишся з принцесою. Отже, захищати місто доведеться тобі.

— Чудесно, ваша величність, — відповів Черепаха. Він пішов додому, потряс барабан і наказав:

— Мені потрібне могутнє військо, щоб розбити ворога!

І могутнє військо негайно з’явилось. Золотий Черепаха очолив його і розбив війська семи королів. Король щиро подякував Золотому Черепасі, і одразу ж було відсвятковано весілля. Однак принцеса була нещаслива, бо соромилася свого потворного чоловіка.

Якось принцеса прокинулася раніше ніж звичайно і на своє здивування побачила прекрасного юнака. Налякана принцеса схопилася, однак тут же побачила біля ліжка шкуру і панцир черепахи. Вона одразу зрозуміла, що прекрасний юнак — це ніхто інший, як Золотий Черепаха, взяла шкуру і панцир, віднесла їх на кухню і кинула у вогонь. Юнак побіг слідом за нею.

— Я горю, я обпікаюсь! — кричав він. Але коли принцеса вилляла на нього відро холодної води, йому одразу полегшало.

Так Золотий Черепаха залишився юнаком і зажив щасливо з принцесою.

ЧОМУ ТИГР ТАКИЙ ЗЛИЙ НА КОТА

Бірманська народна казка

Тигр був великий, дужий і лютий звір. Але він був такий незграбний, що з нього сміялися всі звірі у джунглях.

— Ні, ви тільки погляньте на цього незграбу, — глузували звірі,— він скоро помре з голоду, бо не зумів спіймати здобич!

Тигр почував себе дуже нещасливим. Та якось