Salamander - Темні нащадки, Salamander

Каель, утримуючи Аурелію в обіймах, відсунув її трохи назад, зітхнувши важко. Його погляд став серйозним, майже непохитним, і в його очах з’явився погляд, що більше не мав сумнівів. Каель зробив крок назад, тримаючи її за плечі, і подивився прямо в очі.

— Ауреліє, сьогодні я зрікаюся корони, — сказав він спокійно, але в його голосі звучала рішучість.

Вона здивовано дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, чи це не черговий його маневр.

— Що ти... — почала вона, але Каель перебив її.

— Я передаю корону тобі, як справжній правительці. Ти маєш стати королевою, яка об'єднає наш народ і приведе його до нового майбутнього.

Він витягнув з-за трону корону, яка блищала в променях сонця, що проникали через вікна тронного залу. Еліта королівства, яка досі спостерігала за всім із тривогою, тепер була свідком цього моменту.

— Всі ви станете свідками цього рішення, — звернувся він до залу. Його голос лунав впевнено і твердо.

Каель обережно підняв корону над її головою і опустив її в знак своєї заяви.

— Через три дні буде офіційне прийняття корони, — оголосив він. — Аурелія стане вашою королевою.

Зал наповнився шепотінням. Хтось виглядав враженим, хтось розгубленим, але всі мовчали, коли Каель повернувся до Аурелії.

— Я більше не король, — сказав він тихо, але чітко. — Тепер це твій шлях.

Аурелія дивилася на нього, її думки плуталися. Вона не знала, як реагувати — чи прийняти цю нову відповідальність, чи заперечити. Але одне вона знала точно: це був новий початок, її шанс змінити світ.

Каель опустив руку, даючи знак, і еліта почала залишати зал, хоча невдоволено перешіптувалася. Вони повільно виходили, кидаючи насторожені погляди на Аурелію, яка стояла з короною в руках.

— Вам тут більше немає чого робити, — суворо промовив Каель, його голос пролунав як наказ. — Через три дні ви всі зберетеся на офіційне прийняття корони.

Як тільки останній представник еліти покинув зал, двері зачинилися, і простір наповнився тишею. Каель повернувся до Аурелії, яка все ще стояла нерухомо, стискаючи корону.

— Ну що ж, — він підійшов ближче, його тон став м’якшим. — Настав час звільнити Лукаса і Даріуса.

Аурелія кивнула, її думки були зайняті подіями останніх хвилин.

— Де їх тримають? — запитала вона, піднявши погляд на Каеля.

— Лукаса у підземеллі, а Даріуса — у вежі, — відповів він. — Я влаштував це, щоб вони не могли втекти, поки все не вирішиться.

Аурелія не стримала скептичного погляду, але вирішила не сперечатися.

— Тоді почнемо з Лукаса, — сказала вона, і в її голосі відчувався сталевий відтінок.

Каель ледь помітно всміхнувся.

— Як скажеш, королево.

Вони разом вийшли з тронного залу, попрямувавши в напрямку підземелля. По дорозі Каель пояснював, що ключі від камер знаходяться у старшого стражника, але він уже все підготував для звільнення.

— Ти впевнена, що готова? — запитав він, коли вони наблизилися до важких дверей, за якими був Лукаc.

— Готова, — відповіла вона твердо. — Він заслуговує на свободу.

Каель відчинив двері, і Аурелія побачила Лукаса, який сидів на лаві, піднявши голову, коли вони увійшли. Його очі запалали при вигляді Аурелії, і він піднявся на ноги, наближаючись до грат.

— Ауреліє, — тихо промовив він, і в його голосі звучали одночасно полегшення й тривога.

— Я прийшла тебе звільнити, — сказала вона, дивлячись на нього.

Каель відкрив двері камери, і Лукаса обережно вивели назовні.

— Тепер до Даріуса, — промовила Аурелія, стискаючи руку Лукаса.

Каель коротко кивнув, і вони рушили до вежі.

Лукас йшов поруч із Аурелією, його погляд був сповнений запитань, які він більше не міг стримувати.

— Що тут відбувається, Ауреліє? Чому Каель допомагає? Що сталося з троном? — його голос звучав напружено, але водночас в ньому відчувалося полегшення від того, що вони разом.

Аурелія зупинилася на мить, обернувшись до Лукаса.

— Зараз не час для пояснень, — сказала вона, дивлячись йому прямо в очі. — Давай звільнимо Даріуса, а тоді я розкажу все.

Лукас на секунду здався, його губи стиснулися в тонку лінію, але він кивнув.

— Гаразд. Я почекаю, — сказав він, хоча в його голосі було чути нетерпіння.

Каель ішов попереду, не втручаючись у розмову, але уважно прислухаючись. Його крила ледь помітно здригалися, ніби від якоїсь внутрішньої напруги.

— Ми майже на місці, — сказав він, зупинившись перед вузькими сходами, що вели до вежі.

— Добре, — коротко відповіла Аурелія і першою рушила сходами.

Лукас і Каель пішли за нею. Шлях виявився важчим, ніж вони очікували — круті сходи здавалися нескінченними.

— Ауреліє, ти впевнена, що це гарна ідея? — запитав Лукас, дивлячись на неї.

— Він мій брат, — відповіла вона, не зупиняючись. — І я не дозволю, щоб він страждав через мене.

Лукас обмінявся поглядом із Каелем, але той лише знизав плечима, не коментуючи.

Нарешті вони дісталися вершини вежі. Перед ними стояли важкі дубові двері, за якими, як вони знали, був Даріус.

— Це тут, — сказав Каель, зупинившись.

— Відчиняй, — наказала Аурелія.

Каель дістав ключ і вставив його у замок. Звук відкриття дверей відгукнувся луною у тиші. Аурелія вдихнула на повні груди й увійшла всередину першою.

Аурелія переступила поріг, і перед її очима постала невелика кімната, ледь освітлена тьмяними променями, що проникали крізь вузьке вікно. Даріус сидів на підлозі, його руки були в кайданах, прикріплених до стіни. Він підвів голову, коли двері камери розчинилися. Його очі звузилися від здивування, побачивши Аурелію, яка стояла поруч із Каелем і Лукасом.

— Що тут відбувається? — запитав він, його голос був низьким і сповненим недовіри. — Чому ти прийшла з ним, Ауреліє?

Аурелія зробила крок уперед, але Каель поклав руку їй на плече, стримуючи її.

— Даріусе, у нас немає часу на пояснення зараз, — твердо сказав Каель, дивлячись брату Аурелії прямо в очі. — Я все розкажу, але не тут.