Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Луція не могла більше залишатися там, де її не сприймали серйозно. Вона вирішила, що їй потрібно знайти місце, де її справді зрозуміють. І єдине, що спало їй на думку — це клан Димар, рідна земля її матері, Василиси.

Вона зібрала речі швидко, майже не думаючи. Сідло на коня, прощальний погляд на рідний дім — і вона вже мчала в ніч, залишаючи позаду все, що боліло їй серце.

Дорога була довгою та виснажливою. Вітер гнав її вперед, ніби самі духи клану підказували їй правильний шлях. І коли перед нею нарешті з’явилися високі ворота поселення Димар, вона на мить затримала подих.

— Луція? — пролунав здивований голос, коли вона під’їхала ближче.

На неї дивилися двоє літніх людей — її бабуся та дідусь, горді та сильні, як і їхня донька Василиса. Їхні очі пронизували її, ніби вони вже знали, чому вона тут.

— Дитино, ти прийшла у пошуках відповідей? — запитала бабуся, м’яко посміхнувшись.

Луція кивнула, злізаючи з коня.

— Я більше не знаю, хто я. Не знаю, чи потрібна я своєму клану…

Дідусь уважно подивився на неї.

— Якщо ти хочеш дізнатися правду про себе, ти прийшла в правильне місце. Тут, у землях Димар, ти знайдеш відповіді. Але чи готова ти почути їх?

Луція вдихнула глибоко. Вона була готова. І навіть якщо це змінить її назавжди — вона зробить цей крок.