Костянтин Шелест - Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест

Начебто все більш-менш зрозуміло. Темний їх усіх забери… Макс завмер від усвідомлення – він, нарешті, зрозумів, кого йому нагадує Леннар, тобто тіло, в яке загнали Леннара. Його самого. Це було його обличчя, його тіло. Його – Максима Темного, вже двадцяти дев'яти років, землянина, який потрапив сюди незрозумілою волею чорного каменю. Навіть одяг той, у якому він ще тоді лісом лазив і на камінь натрапив.

Хвилин тридцять він просто лежав. Навіть очі заплющив. Цікаво як усе вийшло. Тобто – він потрапляє сюди вже не вперше... А дуже навіть удруге. І казочка про принца, в яку і вірилося, і не вірилося, таки отримала обґрунтування. Першого разу з нього зробили овоч, а потім – чудовисько, яке ненавидить половина тутешнього світу. Ну, ті, хто хоч щось знають про минуле. Усе зійшлося і все досить логічно. Тим паче, що найважливіші місця подій він бачив, так би мовити, наяву. От і вір, що потрапив сюди він випадково. Адже був же там, на землі якийсь слуга... і вся історія зі спадщиною і будинком теж туманна. Нотаріус цей... документи п'ятсотлітньої давності. Утім, документи можуть бути і справжніми. За часом – цілком. А далі – підігнали йому будиночок, ближче до каменя... І камінчик-то його і перекинув сюди. Тільки не схоже, що першого його теж лупила блискавка. Значить – або в його випадку щось пішло не так, або хтось навмисно створив цю ситуацію... Через блискавку він спізнився, не перенісся одразу, відлежувався в лісовій хаті, оговтуючись після удару. І це, як виявилося, навіть на краще – за цей час він багато чого довідався, а найголовніше – знайшов собі ніж... ніж, який у його руках ріже все й водночас абсолютно не тупиться. Щоб він тут робив без нього? Та він із тієї гори живим би не зліз, та й далі теж усякого було. Точно... якщо ніж працює тільки в його руках, то значить хтось так його таким зробив... і значить – хтось розраховував, що він його знайде. І, своєю чергою, це означає – хтось передбачав його потрапляння сюди або навіть спеціально готував це. Ось така ось штука. І хто ж цей "хтось"? І навіщо все це треба?

Варіант перший – дійові особи ті самі, що й до цього. Ортана та інші. Але як? Вони ж начебто передохли... а наприкінці так і взагалі згоріли... он стеля яка закопчена. Чи все ж таки не передохли? Хто його знає цих магів... може був у когось із них є маневр на такий випадок? Варіант другий. Другий його перехід сюди влаштували ті, хто почав бучу в Агоррі, знищення магів і всього магічного, хто влаштував Бунт Королів... Церковники. Святенники церкви Світлих богів та їхня караюча длань – маги Світла. Може це вони так намагаються дістатися до пам'яті Леннара? За п'ятсот років багато чого могло статися, церковники ж постійно збирають усі старі книжки, все, що знайдуть магічне. За артефактом пам'яті взагалі полювання влаштували... Може вичитали щось десь і тепер стараються? Хтось же ними командує, направляє. Значить, є хтось, хто знає всю історію від самого початку. Утім... чому дивуватися? Досить згадати всі чутки на Землі, пов'язані з масонами, тамплієрами та іншими орденами і сектами. І світом вони володіють, і таємні знання мають, і зберігають у своїх бібліотеках книжки, не дозволені простим людям... тут, напевно, так само. А якщо добре подумати, якщо припустити те, що неможливо на Землі... Якщо відьми тут цілком реальні та живуть по п'ятсот років і більше, то чому б тому, хто все це затіяв від самого початку, ну цьому, головному святенникові, не бути живим досі? І не влазити своїм носом у все в цьому світі? Все... більше нічого придумати не виходить. Але, треба припустити і третій варіант. Як зазвичай, що є щось або хтось, про кого ми не знаємо. Це може бути якийсь король, на кшталт Ґотара, який прагне влади через магію... або просто мужик, орач, у якого донька відьма, а він знайшов старовинну книгу... Та хто завгодно це може бути. Е... ні. Не хто завгодно. І якщо знову-таки ну гарненько подумати, то церковники, ось так от поводитися не будуть. Ні церковники, ні Ортана та її компанія. Церковникам потрібно, щоб він потрапив до них у руки, якомога швидше. І будь-яка підготовка, щоб він став сильнішим або ще щось – їм зовсім не потрібна. Ортані він узагалі ніяк не потрібен. А ось тому, кому потрібен, ось цій невідомій особі й потрібно максимально підготувати його до цього завдання. Усе, більше ввідних немає. Яке ж завдання йому потрібно виконати? Звідки хтось узагалі може знати, що він, Макс може і буде робити саме те, що цьому "комусь" потрібно? Як взагалі можна знати щось наперед, якщо він і сам не знає, що з ним буде через п'ять хвилин?

Спускався вниз він довго. Настрою не було від слова зовсім. Тупав і тупав по одній сходинці. Може краще було десь у вежі до ранку залишитися? Все одно вже пізно з вечерею порпатися. Від цієї думки відмовився майже одразу – кров йому досі ввижалася, замучені люди. Та й їсти не хотілося зовсім. Апетит пропав. Міг би – розвалив би вежу цю вщент.