Andriana - Той, кого я чекаю, Andriana

Розділ 40: "Темна тінь підозри…"

Тео не міг сидіти спокійно. Це було вже понад декілька годин, як він намагався зателефонувати Елісон, але всі його дзвінки залишалися без відповіді. Спочатку він подумав, що, можливо, вона просто зайнята, може, в неї не було часу відповісти. Але потім почав хвилюватися. Це було занадто незвично для неї — вона завжди брала трубку, навіть якщо була зайнята, або хоча б надіслала повідомлення, щоб пояснити, чому не може поговорити.

Він знову набрав її номер. Дзвінки йшли один за одним, а він все більше відчував, як паніка захоплює його. У його голові промайнули різні сценарії, найгірші з яких, без сумніву, були пов’язані з тим, що вона могла потрапити в небезпеку. Але що могло статися? Тео не міг зрозуміти.

Він витер піт з чола і спробував заспокоїтися. Руки трохи тремтіли, коли він ще раз ввів її номер у телефоні. Але результат був такий самий — дзвінок перенаправлявся до голосової пошти. «Щось не так», — подумав він. І чим більше він думав, тим більше його підозри набирали сили.

Не дочекавшись відповіді від Елісон, Тео почав вирішувати, що робити далі. Він намагався перевірити її соціальні мережі, але і там нічого не було. Її останній пост був ще кілька днів тому, і це також здалося йому дивним — адже зазвичай вона не затримувала пости так довго. Тепер кожен момент здавався неприродним, і він почав підозрювати, що щось сталося.

Тео, не маючи іншого вибору, вирішив поїхати до її дому. Йому треба було побачити її особисто, адже він не міг залишити це без уваги. Його серце билося швидше, і навіть під час короткої поїздки вулицями міста він відчував, як усе навколо починає тиснути на нього.

Коли він нарешті прибув до її будинку, все виглядало нормально ззовні. Вікна були закриті, двері — зачинені. Він кілька разів постукав у двері, але ніхто не відчинив. Спочатку він подумав, що вона, можливо, десь у кімнаті або не чує, але не хоче відчиняти двері. Але потім почав розуміти, що це починає непокоїти ще більше.

"Що якщо її немає вдома? Що якщо з нею щось сталося?" — ці думки почали крутитися в його голові, не даючи йому спокою. Ще кілька хвилин постукувань, але не було ніякої відповіді.

Тео почав хвилюватися ще більше. Це було не просто відчуття занепокоєння — це було передчуття, яке не можна було ігнорувати. І якщо він відчував це так сильно, значить, щось дійсно не так.

Рішення прийшло швидко. Він подзвонив її сусідам, але вони теж не бачили Елісон. Вони не чули нічого незвичного і не помічали, щоб вона кудись йшла. Тео відчував, як його серце стискається від страху. Він був впевнений, що щось трапилось. Всі ці дзвінки, відсутність повідомлень — це все не випадковість.

Він вирішив не чекати більше. Тільки зараз, коли побачив, що ніхто не дає йому пояснень, він зрозумів, що потрібно діяти негайно. Тео зробив кілька останніх дзвінків до знайомих, до людей, яких міг попросити про допомогу. Його підозри не давали йому спокою, і він уже був готовий зробити все, щоб знайти її.

І в цей момент він згадав те, що сталося раніше. Погляди Елісон, її поведінка, як вона почала уникати певних тем, її дивні відсутності. Все це почало складуватися в єдину картину, і її зв'язок із Лілі, яка виглядала такою холодною і настирливою, не міг бути просто співпадінням.

"Що як Лілі причетна?" — ця думка вперше промайнула в голові Тео, і він відчув, як його серце стискається ще сильніше.

Він відчував, що всі ці частини пазлу, які почали з’єднуватися, можуть привести до чогось набагато більшого, ніж він міг собі уявити. І якщо Лілі мала до цього відношення, то ситуація була набагато складнішою, ніж він думав. Але він не міг залишити це, тому вирушив у пошуках.

Тео був рішучий. І ця рішучість була єдиним, що тримало його в цей момент, коли він почувався зовсім самотнім, а відповіді здавалися такими далекими. Він не міг і не хотів втратити Елісон.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍