Марі-Анна Харт - Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт

Тінь над Силами

Секунди тягнулися, перетворюючись на вічність. Кейт стояла, очікуючи першого кроку Морока. Її серце калатало, а пальці мимоволі стиснулися в кулаки. Вона сподівалася, що він не зацікавиться нею, адже вона – драен. Але все залежало від того, хто створив його.

Морок Відьом наближався. Його енергія била в повітрі, мов розряд блискавки, змушуючи її шкіру вкриватися мурашками. Він був безмовний, та його присутність тиснула, душила, змушувала її кров стукати в скронях. Кейт відчувала її всім своїм єством. Вона була надто сильною… занадто. Морок не мав очей – лише дві темні плями, що нагадували їх. Його тіло було невиразним, ніби створеним із тіні та туману, воно здавалося мінливим, то розпливаючись, то знову збираючись у подобу людини.

Кейт заплющила очі, ніби це могло її врятувати. Її дихання стало уривчастим, а думки плуталися. Вони стояли одне перед одним. І раптом – біль. Сильний, пекучий, він пронизав її тіло, паралізуючи кожен рух. Вона скрикнула, але звук загубився у порожнечі.

Вона різко вдихнула, зусиллям волі змусивши себе рухатися. Її рука рвонулася вперед, пальці тремтіли, та в очах запалився рішучий вогонь. Вона – драен. Вона не жертва. Вона може забрати його силу. І вона це зробить, що б там не було.

Раптово Морок вдарив. Його темрява вирвалася назовні, наче чорні блискавки, що розрізали повітря. Кейт ледве встигла відскочити, відчувши, як її шкіру торкнулося щось холодне і безжальне. Її ноги зрадницьки похитнулися, але вона не дозволила собі впасти.

Зібравши всю свою силу, вона здійняла руки, викликаючи власну енергію. Яскраве  світло спалахнуло між її пальцями, контрастуючи з мороком супротивника. Вона метнула потік сили у тінь, але той ухилився, розчинившись у пітьмі.

Морок не давав їй ані секунди на роздуми. Він знову кинувся вперед, і цього разу Кейт не змогла уникнути удару. Її відкинуло назад, вона відчула, як спина вдарилася об кам'яну стіну. Повітря вирвалося з її легень. Але це її не зупинило. Зціпивши зуби, вона піднялася.

Ділан біг швидко, його серце гупало в грудях, з кожним кроком змушуючи легені горіти. Та раптом він почув крик Кейт. Це був не просто звук – це був відчай, біль і боротьба. Не роздумуючи, він різко зупинився, розвернувся і кинувся назад до будинку.

Він уже був у своїй вовчій подобі. Його лапи ледь торкалися землі, швидкість була шаленою. Вітер роздмухував його темне хутро, а гострі кігті залишали сліди на м’якому ґрунті. Ділан відчував небезпеку – вона буквально пронизувала повітря, змішуючись із запахом крові та темної магії.

Коли він наблизився до будинку, його вовчі очі засвітилися люттю. Він побачив Кейт, яка стояла проти Морока. Її постать тремтіла, але вона не відступала. Морок нависав над нею, його тінь клубочилася, мов жива.

Ділан загарчав. Глибокий, хижий рик прорізав простір, сповістивши всіх, що тепер на полі бою є ще один гравець. Він приготувався до стрибка. Морок обернувся, але вже було пізно – вовк із блискавичною швидкістю кинувся вперед, лапи простяглися, а гострі ікла блиснули в темряві.

Морок відкинув Ділана, а тим часом Кейт змогла почати поглинати енергію Морока. Вона відчула, як потік енергії пронизує її, надаючи незвідану силу і потужність.

Кейт, усвідомлюючи свою нову здобуту силу, відчула, як енергія Морока проникає в її свідомість. Але вона була готова. Вона зосередилася, використовуючи свою здатність витягувати енергію, намагаючись нейтралізувати потоки, що виходили від Морока.

Морок, немаючи фізичного тіла, намагався проникнути в свідомість Кейт і Ділана, виводячи з них енергію через самі їхні думки і почуття. Кейт відчула, як її сила стає слабшою, але вона не здалася. Вона почала поглинати енергію Морока, збільшуючи потік через себе, стаючи сильнішою з кожним моментом.

Тим часом Ділан, у своєму перевертенячому вигляді, атакував Морока, намагаючись створити хаос, щоб ускладнити його вплив на Кейт. Його рухи були швидкими й непередбачуваними, але навіть його сила не могла впоратися з такою безтілесною сутністю. Морок відповів сплесками темної енергії, які виходили з нього, намагаючись поглинути їх обох.

Кейт, зібравшись, звела свої сили до максимуму, змішуючи свою енергію з тією, що вона поглинула від Морока.

Кейт, здавалося, вже почала брати контроль над Мороком. Енергія, яку вона поглинула, давала їй перевагу, і вона відчула, як її сили зміцнюються. Але Морок був набагато сильніший, ніж вона могла уявити. Його сила переповнювала її, проникаючи в кожен її нерв, змушуючи її боротися з безмежною темрявою. І незважаючи на все, що вона вклала у цей бій, його вплив швидко став надто великим.

Морок, скориставшись моментом слабкості, не тільки відкинув її, а й кидав її із такою силою, що її тіло ударилося об землю, мов шматок дерева. Вона відчувала, як кожен рух стає важким, а її думки плуталися. Вона спробувала піднятися, але її енергія танула.

Ділан, бачачи, як Кейт падає, рвучко кинувся до Морока, намагаючись захистити її і зупинити цього істоту. Але Морок відкинув його з такою ж безжальною силою. Ділан, перелетівши кілька метрів у повітрі, приземлився з глухим ударом, але швидко піднявся на ноги. В його очах палала злість, але він бачив, що навіть його сила не могла зупинити Морока.

На секунду все стало виглядати безнадійно. Кейт лежала на землі, майже бездиханна, а Морок піднявся ще вище, готуючись завдати остаточний удар.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍