Велена Солнцева - Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева

Кетрін
  Я ледве дихала, намагаючись не спровокувати Еріна на рішучіші дії. Зараз він завмер дивлячись на мене, і чекаючи відповіді на запитання, а мені не було що сказати. Я нікого не обирала, та й не збиралася, вибір зробили за мене.
-Ерін. - застережливо витягла руку вперед, тому що ледве почала говорити, хлопець відновив рух. – Давай спокійно поговоримо.
Внутрішньо розуміла, що зараз він просто не здатний на спокій, і взагалі навряд чи повністю контролював свої дії.
-Відповіси мені, Кетрін.
  Він уперся грудьми в мою руку, поки не намагаючись зламати опір, просто уважно вдивлявся в мої очі, що напевно розширилися від жаху.
-Я не вибирала його. - сказала чисту правду, яка змусила гарні губи чоловіка зігнутися у зневажливій усмішці.
  Шкіра Еріна під моєю долонею ледве не палала, настільки він був гарячим.
-Я не розумію що зі мною. - ледве чутно прошепотів Ерін. - Я тебе практично не знаю, але при цьому ти потрібна мені як повітря, ні, навіть більше ніж повітря, більше ніж саме життя. То чому він?
  Всі питання незмінно закінчувалися одним, тим що найбільше хвилювало його зараз.
-Я його не вибирала. - знову повторила, в марній спробі не дати йому підійти впритул, але він легко зламав опір. - Еріне, це не твої почуття, ти під впливом магії, пручайся їй.
-Не можу.
   Наші губи поділяла мізерна відстань, у голові спалахнув образ Ара, його багатозначна посмішка, очі наповнені обіцянкою. Я не можу поцілувати іншого, всередині піднімався протест, нудота підкочувала до горла.
-Не треба. - здавлено прохрипіла, старанно втискаючись головою в кам'яну стіну, мріючи розчинитися в ній.
-Не можу більше стримуватись.
  Я відвернулася, і пристрасний поцілунок дістався моїй щоці. Потрібно щось робити, причому терміново, тому що Еріна почало лихоманити вже не від жару, а від хтивості, я могла це повною мірою відчути.
  У мене вистачило сил трохи відштовхнути хлопця, рівно настільки, щоб не шкодуючи сил врізати йому між ніг. Прийом заборонений і вкрай жорстокий, але я не мала вибору. Яке ж було моє здивування, коли Ерін лише злегка скривився, щось у себе поправив, після чого роздратовано глянув у мій бік. Я встигла відбігти, і зараз старанно витягала мотузку з балдахіна, згадалося як Ар замотав мене, коли у мене стався напад неадекватності. А ще лякало те, що чоловік не сердився, не кричав, і не обсипав прокльонами, що цілком логічно в подібній ситуації, натомість з розуміючою усмішкою зробив спробу наблизитися.
-Вперше буває страшно, але це лише вперше. - мало не проспівав Ерін.
  Захотілося сплюнути від досади і трохи від огиди, так брудно це прозвучало. Чи то від одержаної частки стресу, чи просто від життя мого нелегкого, у моїй трохи закаламутненій страхом свідомості почали проноситися спогади, я стрімко згадувала все, що встигла забути. Тільки через це могла пробачити відьмі подібний емоційний струс.
-Давай спочатку я тебе, а потім ти мене. - пропищала, тікаючи за ліжко і тягнучи за собою мотузку, я там помітила важку фігурку, яка вінчала стовпчик балдахіна, і при цьому наскільки я могла судити, вона була відірвана. Не знаю, чи проведення самої долі, чи недбалість місцевих слуг, але я була вдячна. Мені потрібно просто вирубити Еріна, вбивати я його не збиралася, він був такою самою жертвою, як і я.
-Це як? - мені здалося, чи в потьмянілих очах з'явився проблиск інтересу.
  Просвітити з цього приводу я його не встигла, він стрімко наближався, мабуть щоб перевірити як саме, я в свою чергу підстрибнувши схопила дійсно відірвану фігурку, яка виявилася дерев'яною, просто вкритою чимось сріблястим зверху.
  Ерін зробив дві помилки, не звернув уваги на мої дії, повністю захоплений хтивістю, він більшою мірою розглядав мої тілеса, і друга його помилка - притягуючи до себе, залишив вільними руки.
  Я вдарила, ні секунди не сумніваючись завдала удару по голові, і вдарила б знову, якби це знадобилося. Але тіло чоловіка обм'якло і почало завалюватися, проблема полягала в тому, що він завалювався на мене, а таку вагу я була не в силах утримати. Тому впали ми разом, і добре б на ліжко, яке стояло зовсім поруч, але ні, ми з гуркотом приклалися об кам'яну підлогу.
Архарій
  Харон напрочуд швидко розшукав дівчат, і навіть не на території академії, адепток він навідріз відмовився привести, чим викликав мимовільну повагу. Дівчата знайшлися в міському будинку терпимості, їх там вирощували та навчали для втіх знатних панів міста, поширена практика в цих місцях. Багато хто хоче цнотливу, але при цьому навчену всім хитрощам плотської любові.
  Дівчата добровільно погодилися віддати частину своєї крові, правда за досить високу плату, ці свого не проґавлять, з дитинства привчені скрізь шукати вигоду.
  Мій браслет вдячно приймав кров, поглинаючи її і набираючись сили. І чим більше насичувався, тим краще шукав свою пару, яку не відчував поруч, не відчував необхідної для завершення ритуалу енергії.
  Я відчув той момент, коли артефакт знайшов її, якраз вчасно, третя дівчина знесилено опустилася на підлогу, я взяв у неї занадто багато, житиме, але відновлюватись доведеться довго. Вона була зовсім поруч, дійсно, якщо хочеш сховати щось, сховай на видному місці.
  Відчуваючи як темрява все більше згущується, а смердючі міазми заповнюють всю територію академії, зробив логічний висновок, що відьми почали, вони ламають печатку, і завершальним етапом має стати жертва.
  У самій академії було порожньо, Леон вже встиг зробити екстрене сповіщення і всіх вивести, духів, що населяли стародавню будівлю, також видно не було, причаїлися в очікуванні.
  Зупинився всього на мить, щоб звернутися до давньої знайомої, яка зрадила вже двічі:
-Акара, я повернуся. Цього разу пощади не чекай.
  У тому, що дух академії мене почує навіть не сумнівався.
  Портал вивів мене до порога замшелого, стародавнього, напівзруйнованого замку. Руїни колись величного, а зараз відверто жалюгідного місця сили темної сторони. Саме тут свого часу вершилися долі сильних світу цього, це було ще до мого ув'язнення, до того як світлий зайняв місце на чолі ради темних.