Ліра Куміра - Мама для дракончика, Ліра Куміра

Розділ 20. Як поєднувати сім'ю і роботу. Інструкція з виживання в польових умовах

Відкинувши вбік розмови, ми одразу ж перемістилися в кімнату імператора, де побачили немов би сплячого чоловіка.

- Можливо, йому просто потрібно відпочити? - Я не вірила в те, що свідомість Ліра зараз десь зовсім далеко, мені здавалося, що він ось-ось розплющить очі і посміхнеться нам. А я розповім йому всю-всю правду, повідавши про те, хто насправді його істинна пара.

- Я вже не знаю, але мені не вдається ніяк до нього достукатися, його тіло не реагує ні на магічні імпульси, ні на спроби ментального впливу, я наче занурююся в порожнечу, - невже це щось, схоже на земну кому?

- А якщо спробувати дістатися до Ліра через їхній із нашою маленькою істинний зв'язок? - Нам все ж довелося поділитися з екс-правителем приголомшливою новиною, і нехай мені було соромно зізнаватися в тому, що я переспала з ледь знайомим чоловіком, але саме це і стало причиною того, що Кір помітив нашу з правителем нитку.

- Я її не бачу і не відчуваю, абсолютно. І якби не твої слова, то як цілитель я міг би заявити, що імператор мертвий, - уявляю, наскільки це важко усвідомлювати для чоловіка. Він знову втрачав сина.

- Але вона є, - з упевненістю промовив Веалірійський, і Мар полегшено зітхнув:

- На щастя для нас. От тільки я не можу придумати як нам повернути мого сина в нашу реальність, - варіантів не було жодних, і тому я запропонувала найпростіший спосіб не сидіти склавши руки:

- А що якщо я буду щоразу приходити до Меліріана? Наприклад, розмовлятиму з ним, розповідатиму про маленьку, яка підростає? - Хоча б щось зробити для того, щоб повернути того, хто пожертвував собою заради мене і Соні. Так, я встигла дати своїй майбутній доньці ім'я, і мені здалося, що вона відповіла згодою, у всякому разі так мені підказувало материнське серце.

- Якщо тобі це не буде важко, - обережно відгукнувся колишній правитель на мою пропозицію. - Ти ж іще не передумала допомагати сім'ям, які втратили надію на народження малюка? - Ми не так давно домовлялися про те, що я намагатимуся допомогти хоча б двом-трьом парам на тиждень.

- Ні, звісно. Ось тільки як ми вирішимо для кого це буде справою першорядної важливості? - Я б не хотіла, щоб усе було як у нашому світі - спершу багатії, і тільки потім звичайні жителі планети могли отримати щось.

- На перших порах я зробив список тих, хто так чи інакше послужив на благо своєї батьківщини: сім'ї, які втратили годувальників у минулих війнах, заслужені лікарі та рятувальники, які працюють як в інших світах, так і в гарячих точках Діанії. За ними йдуть ті, чий рід потихеньку згасає. Усе ж поява дитини в такій сім'ї подарує їм нову надію, і тоді інші намагатимуться заслужити своє місце в списку, - такі доводи екс-імператора здалися мені правильними, і я ствердно кивнула.

- Давайте почнемо із завтрашнього дня, думаю, моя сила вже досить зміцніла, - у всякому разі я на це сподівалася.

- Але це ще не головна наша проблема, - ми з Веалірійським подивилися на втомленого чоловіка, який щось прикидав в себе в голові. - Тобі, Кір, доведеться на деякий час посісти місце імператора, - сказати, що ми були здивовані й приголомшені - це нічого не сказати.

- Мар, я не думаю, що це гарна ідея, у мене... - почав було відмовлятися мій шатен, але колишній правитель був непохитним:

- А хто, якщо не ти? Пропонуєш звільнити одного зі змовників? Упевнений, що будь-хто з них із радістю займе місце, що звільнилося так "вчасно", - у словах чоловіка була дещиця правди, але я прекрасно розуміла небажання Кіріана нехай навіть і тимчасово, але ставати біля керма.

Це дуже велика відповідальність не тільки перед усіма драконами, а й перед нинішнім імператором, який перебував в несвідомому стані.

- Кверх! Я боюся, що не впораюся... і Ліна... - погляд мого коханого був розгубленим, і тоді я акуратно стиснула його долоню, показуючи, що готова його підтримати в будь-якому рішенні.

- Ти найкраща з кандидатур, і тобі повністю довіряю не тільки я, а й інші члени ради, та й пересічні піддані, я впевнений, будуть згодні з таким моїм рішенням, - по-моєму Веалірійському просто не залишили вибору, поставивши його перед фактом.

- Кверх! Це все так складно. А що як...? - Він не зміг закінчити свою промову.

- Я допоможу, - Марліан тиснув на свого підопічного, але я бачила впевненість чоловіка, а це значило, що Кір впорається з усіма проблемами, і з нього вийде мудрий правитель.

- Добре. Я спробую, - це рішення далося батькові моєї дитини важко, але він розумів, що тепер від нього залежала величезна кількість драконів, і він просто зобов'язаний все зробити правильно. - Але ти будеш жити зі мною в палаці, і це не обговорюється, - кохані очі дивилися на мене серйозно, і мені тільки й залишалося, що кивнути, хоча я і сама не збиралася від нього тікати.

- Я звільню для вас покої імператриці, - промовив колишній правитель, але я заперечно похитала головою:

- Я житиму разом із Кіром, - ви б бачили в цей момент обличчя мого чоловіка, він невіряче витріщився на мене, а потім у його очах спалахнув шалений вогник.

- "Так-так, мій милий, тепер ти від мене нікуди не дінешся", - подумки я потирала ручки, уявляючи, ЧИМ можуть займатися двоє закоханих наодинці.

- А як же Філіп? - Чорт! І я ще вважала себе хорошою матір'ю? Якби не Веалірійський, я б абсолютно не врахувала цей момент.

- Житиме з нами, - запал мій маленько вщух, і це викликало розуміючу посмішку старшого дракона:

- Ми з Елеонорою можемо взяти малюка на деякий час до себе. Гадаю, йому буде цікавіше в нашому тимчасовому ясла-садку, - зробив нам воістину царську пропозицію Марліан, а я навіть майже почервоніла, розуміючи, що мене щойно прочитали, немов відкриту книгу.

- Дякую. До речі, як там Міланія? - Дівчинці знову довелося пережити величезне потрясіння: її мати зникла з поля зору після того, що сталося в заміському будинку, а батько поки що не прийшов до тями після поранення. Бідолашна дівчинка залишилася зовсім одна, хоча за нею зараз і доглядала бабуся, але дитині потрібні батьки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍