Анна Пахомова - Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова

- Скалка, - шепоче мені на вухо Артур, і захоплює мої губи в полон. Він цілує мене гаряче і одночасно рухається внизу. Так, що з кожним поштовхом по тілу розноситься хвиля задоволення. Ще раз і ще раз.

Мить, і я голосно кричу прямо в м’які чоловічі губи, тремтячи всім тілом навколо кам’яного прутня. І його твердість тільки посилює моє задоволення. Я вся відриваюсь від ліжка, вигнута дугою.

Артур припиняє рух, ловлячи мій оргазм, ніби намагається відчути його увесь без зайвих рухів і перешкод. І коли тремтіння мого тіла затихає, робить кілька різких поштовхів стегнами. Мить – і мій живіть заливає сплеск сперми.

- Ммм, - я намагаюсь зібрати сої думки до купи.

- Угу, - розуміє мене без слів Журба. І ми просто лежимо поруч відновлюючи дихання.

- Ой, а ми не спізнюємось на роботу? – раптом лякаюсь я.

- Тобі там зараз краще не з’являтися, - оманливо спокійно каже Артур, але я починаю тривожитись.

- Ти мене звільнив?

- Відправив у відпустку допоки все уляжеться.

- Все? – нічого не розумію.

- Ти не знаєш? Блять, не знаєш, - Артур лягає на бік з зітханням, і дивлячись на мене пояснює: - Твої фото оприлюднили.

- Хто? – тупо виривається у мене. Я знаю про які фотографії мова.

- Батько Кітті, - Артур кривиться. Вся ця ситуація очевидно не приносить йому задоволення.

- Але навіщо?

- Його діти були коханцями, - чесно розповідає Журба. – Кітті і її брат. Зараз опинившись на грані розголошення Бойчук вирішив відвернути увагу від своєї сім’ї, виставивши мене розпусником. Тебе зачепило рикошетом. Вибач.

- І що тепер робити? – я не уявляла як мені вийти на вулицю.

- Ми маємо одружитись! – впевнено заявив Артур.

- Ні! – я шоковано зірвалась з ліжка, витріщившись на голого чоловіка, який так спокійно мені це каже. Змовились вони всі видавати мене заміж не питаючись?

 

Як думаєте вмовить свою скалку Арутр? І чи варто їй піддаватись?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно