Геннадій Обушній - Екст, Геннадій Обушній

— Прошу тиші. Все, що ви зараз побачите й почуєте, суворо конфіденційно. Прийде час — і ми розсекретимо інформацію. Ви, напевно, знаєте, що минулого місяця ми з групою фахівців провели інспекцію нової бази. Зараз я хочу провести невеличкий конкурс. Особливо уважними прошу бути біологів, планетологів і океанологів. Завдання просте: де це знято? Можна задавати уточнюючі запитання.

Фільм був змонтований по-аматорськи, але вельми непогано. Загальний вид з орбіти (обрисів континентів не розглянути крізь хмари), спуск на поверхню, загальний вигляд поселення, пшеничне поле, загородка з білими козами, юний квітучий яблуневий сад, потім зі стиглими плодами, океанський пляж, по якому мчить чорний пес, зелені гори зі сніговими вершинами, якісь незнайомі хлопці у наших комбінезонах і мигцем зоряне небо.

Присутні попросили повторити, потім ще раз. Потім ще. Спочатку висловилося кілька людей, думка яких було приблизно такою: атмосфера на диво чиста, селище досить примітивне, як на теперішній час, хоча й зібране зі стандартних марсіанських модулів, пшениця низькосортна, сад непрофесійний, кози непородисті, гори цікаві, але незрозумілі, океанський берег схожий на чилійський, ньюфаундленд красень, а хлопців начебто колись бачили в Вітрилі на Острові. Але всі з якихось своїх міркувань сказали, що відео знято не на Землі.

Інтригу однією фразою розрубав керівник астрофізиків, що мовчав весь цей час. Він встав, жестом попросив тиші і просто сказав:

— Це система Дельти Павича.

Присутнім, незалежно від професії, не треба було пояснювати, що таке Дельта Павича. Коли багато років працюєш і живеш космосом, мимоволі набираєшся інформації та суміжних знань, нехай навіть уривчастих і несистематизованих. Тому коротка могильна тиша змінилася загальним шумом, рефреном якого був сумнів у професіоналізмі всієї групи астро, і особливо її шефа. Чи знають астро відстань до Дельти? Шум перервав Смага.

— Я підтверджую. Це планета системи Дельта Павича, названа нами Альфа.

Відкрита в жовтні 2027 року під час секретного проекту нашої організації, і вже майже чотири роки йде вивчення об’єкта. Подробиці ви з можете зараз дізнатися у членів експедиції. Ви їх знаєте. Їж дозволено відповідати на запитання, не на всі, зрозуміло. Від себе можу додати, що головними питаннями на Альфі залишаються: близькість поясу астероїдів, отже, необхідність побудови анти-астероїдного захисту; недостатнє вивчення генетичної бази місцевих організмів; неповнота інформації про наявність великих хижих океанських і наземних форм життя. Додам, що всього відеоматеріалу і попередніх аналітичних звітів у вільному доступі поки не буде. Всі доставлені за чотири роки зразки досліджуються в карантинному блоці станції Бета.

Питань задавали, на подив, небагато. Народ просто був приголомшений, хоча від станції Бета чогось подібного очікували.

Закриваючи збори, Шеф підкреслив, що поки проведено тільки поверхневе вивчення планети через недостатність ресурсів, що використовуються. Попросив усіх заспокоїтися і через тиждень надати пропозиції щодо планомірного вивчення Альфи в усіх напрямках. А поки що тримати язики за зубами, про що негайно дати підписку».

Люди заспокоїлися і почали планувати, кожен у своїй науковій вотчині. Намагалися з самого початку мінімізувати будь-які ризики для майбутніх колоністів. Одночасно на Альфу відправляли лабораторне та промислове обладнання — основу життя колонії. Але, як завжди, життя відкоригувало суворі науково обґрунтовані планові терміни. Я тримаю в руках наступний аркуш з мого архіву, написаний чоловіком служивим, проте й він не стримав емоцій.

Надзвичайна подія на Альфі

15 жовтня 2031 року на Альфі інфіковано людину. Інформація закрита. Потерпілий Тііт Юлем, естонець, агротехнолог, 32 роки, родом з Сааремаа, міцної статури, небагатослівний, доброзичливий, непоганий шахіст, неодружений. Підтримує стосунки з Юліко, 28 років, японка, прихильниця айкідо, мікробіолог у нашій лабораторії на Марсі. Познайомилися на Острові в 2028 році, провели разом лише три дні, потім спілкувалися у мережі. Тііт був на Альфі три роки, з першої п’ятірки, і випадково розгерметизував скафандр, граючись із собакою. Минуло кілька хвилин, перш ніж він помітив, що дихає зовнішнім повітрям.

Був негайно ізольований у перехідній оранжереї (в цій оранжереї ґрунт і повітря альфівські, але вирощуються земні й місцеві культури) і чекав відправки для тривалого карантину на Бету. Духом не впав, навіть навпаки. Працював у оранжереї без скафандру, роздягнений до пояса, харчувався земною їжею з загальної кухні, вечорами спілкувався крізь скло з командою. А за тиждень звернувся до керівництва з проханням не відправляти його назад: «Усі доступні мені результати досліджень і особисте самопочуття свідчать про сумісність місцевого мікросвіту з земними організмами. Я впевнений, що прийде день, і ми будемо жити тут вільно. Щоб наблизити цей день, нехай жене спостерігають тут. Так я принесу більше користі людству, а решта в руках Господа».

Не відразу, але йому дозволили. Розробили графік, і Тііт почав виходити з перехідної оранжереї на відкрите повітря без скафандру, кожного разу довше.

Потім він попросив відправити Юліко відео, де сказав, що інфікований невідомо чим, і попросив вибачення. Що зробила вона? Правильно, домоглася побачення, і вони зустрілися. Крізь бронескло. Довго мовчали, розмовляли, знову мовчали, дивлячись одне на одного. Дізнавшись правду, вона спробувала вмовити Тііта здатися, але безуспішно. І що далі? На ранок вона принесла капітану станції підписану обома заяву з проханням зареєструвати шлюб. Той спокійно підійшов до вікна перехідної оранжереї, підкликав Тііта і запитав:

— Ви серйозно?

Отримавши у відповідь ствердну усмішку, капітан усамітнився і довго про щось розмірковував. Не став зв’язуватися з Бетою і перекладати відповідальність на інших, а покликав двох свідків і провів коротку імпровізовану церемонію одруження, де серед звичайних запитань з’явилося нове: про усвідомлення потенційної неможливості коли-небудь повернутися на Марс і Землю. Знайшлася пляшка шампанського і з двох сторін об скло вікна дзенькнули чашки.

Молоду жінку помістили в карантинний бокс і три дні проводили тести на сумісність. Всі три дні над Тіітом жартувала вся станція, натякаючи на право першої ночі капітана. Естонець робив лютий вигляд і погрожував кривавою помстою.

На четвертий день шлюз карантинного блоку відчинився до оранжереї і Юліко в казна-звідки взятому кімоно й ретельно зробленою зачіскою була зустрінута Тіітом в строгому костюмі, виголеним і незвично серйозним. Поцілувалися й обнялися. Винуватець всієї події ньюф Мак був тут же, вимитий і розчесаний.

Такими вони й залишаються в пам’яті всіх людей, такими вони й залишаться назавжди на площі Острова в Токінні, столиці Альфи. Міцний, як скеля, чоловік дбайливо обіймає струнку жінку й чорний собака, що сидить перед ними.

Це були перші люди, що відірвалися від пуповини матері-Землі, від її повітря, їжі, води, сонячного світла. Перші, хто сказав: «Дякуємо, мамо. Далі