Альона Ластовецька - Інтерв'ю з відьмою, Альона Ластовецька

— Тіло підкаже, — відповіла Агата. — Наша інтуїція завжди відчуває. Іноді ти їси - і стає тепло і спокійно. А іноді начебто смачно, але всередині - щось ніби закривається. Ми звикли не довіряти цим відчуттям. А даремно.

— Отже, знову повертаємося до уваги, — сказала Аня, усміхаючись.

— І до свободи вибору, — додала Агата. — Не все, що пропонують - призначене тобі. Не все, що дарують - йде на благо.

Агата трохи кивнула, ніби відчула, що розмова рухається в потрібний бік.

— Ми часто недооцінюємо, — сказала вона, — наскільки сильна енергія, вкладена в їжу. Хто готує, з яким настроєм, з якими думками... усе це передається тілу. І через тіло - свідомості. Особливо якщо людина чутлива, відкрита, або ослаблена. Прийом їжі начебто стає актом співналаштування - з тим, хто готував, з його станом, з його наміром.

Я слухав і мимоволі згадав, як бабуся в дитинстві готувала мені суп - і як здавалося, що навіть проста вода з макаронами рятувала від будь-якої хвороби.

— А можна якось «очищати» їжу, яку приготував хтось інший? — запитала Аня. — Особливо якщо не впевнений у людині або просто не знаєш, що вона вклала.

— Звичайно. Простий ритуал - подякувати їжі. Не формально, не «дякую, було смачно», а по-справжньому. З наміром. Ти дивишся на те, що перед тобою, і говориш подумки: «Нехай у цій їжі залишиться тільки те, що мені на благо». Це маленька алхімія - усвідомленість перетворює звичайне на священне.

— Як благословення?

— Так. Можна уявити, що їжа наповнюється світлом. Або просто подихати над нею спокійно. Цього достатньо. Наша увага - найпотужніший інструмент налаштування. Не обов'язково бути магом, щоб благословити їжу. Достатньо бути живою, уважною людиною.

Я відзначив про себе - в її словах не було ні частки пафосу. Усе звучало просто.

— А якщо ти готуєш сам? — уточнив я. — Адже це теж спосіб вкласти щось?

— Не просто спосіб, — усміхнулася Агата. — Це практика. Жінки по всьому світу століттями чаклували біля вогнища. Не з мантрами й амулетами, а з хлібом, тістом, сіллю, травами... І чоловіки теж. Справжня магія починається з наміру. Коли ти готуєш і думаєш про мир у домі, про любов, про здоров'я - ти буквально твориш це у своїй реальності.

— Навіть якщо це звичайна яєчня? — з легкою іронією запитав Ігор з-за камер.

Агата розсміялася.

— Особливо якщо яєчня, Ігоре. Головне - чим ти її наповниш.

Розмова немов стала теплішою. Буденна, але в чомусь глибоко особиста.

Агата трохи нахилила голову, розмірковуючи, а потім спокійно продовжила:

— Коли я готую, я завжди намагаюся пам'ятати про це - що я не просто змішую інгредієнти. Це свого роду ритуал. У різних культурах є свої традиції, наприклад, в Індії під час приготування їжі важливо промовляти мантри або думати про тих, хто буде її їсти, щоб їжа принесла радість і здоров'я. У деяких африканських культурах є цілі обряди, пов'язані з приготуванням їжі для сім'ї - це не просто їжа, а символ єдності.

Вона задумалася, помовчала і додала:

— У магії їжі важливі не тільки інгредієнти, а й наші жести. З яким наміром ми нарізаємо овочі, як змішуємо спеції. Можна просто взяти кілька лаврових листків і помістити їх у каструлю з супом, але якщо при цьому вимовити теплі слова або просто подумки присвятити страву тому, щоб вона зігріла і принесла радість тим, хто її спробує, це починає працювати. І спеції... кожна з них несе свій архетип. Часник - для захисту. Лаванда - для заспокоєння. Кориця - для пристрасті та натхнення. Кардамон - для бадьорості та ясності.

Аня уважно слухала, а я раптом помітив, як навіть її дихання стало рівнішим. Вона вбирала ці слова, ніби сама почала бачити ритуал у кожному русі.

— Це не просто смак, — продовжила Агата, — це енергія, яка передається через їжу. Наприклад, у Японії існує ціла культура чайних церемоній, де кожен крок і кожен рух у процесі приготування чаю наповнені глибинним змістом. Коли ти сповільнюєшся й усвідомлюєш процес, їжа або напій стають не просто засобом втамувати голод або спрагу, а й джерелом сили.

Ігор, сидячи за камерою, як завжди, не міг не вставити своє:

— Тобто можна приготувати борщ, думаючи про те, щоб люди після нього просвітліли?

Агата усміхнулася, але з легким відтінком серйозності:

— Чому б і ні? Це не означає, що кожен має займатися магією в прямому сенсі, але це означає, що навіть у найпростіших діях, як-от приготування їжі, можна вкласти усвідомленість і намір, який підтримуватиме тих, хто цю їжу їсть. Наприклад, я, коли варю борщ, завжди намагаюся думати про те, щоб люди відчули тепло і турботу в кожному його ковтку.

Аня раптом підняла руку, ніби продовжувала внутрішню розмову із собою.

— Але що якщо ми готуємо їжу, не усвідомлюючи цього? Просто, щоб поїсти? Чи стає вона менш сильною?

Агата задумалася на мить і відповіла:

— Навіть якщо ми готуємо без усвідомленості, їжа все одно залишається енергетичним потоком. Однак її сила залежатиме від того, на що ми її налаштуємо. Коли ми діємо інтуїтивно, без наміру, вона може не нести в собі такий самий заряд, як коли ми занурюємося в сам процес і усвідомлюємо його.

Я слухав Агату, обмірковуючи її слова, коли раптом, ледь помітно, легкий шум вдалечині, який спочатку здавався незначним, почав наростати. Я відволікся від її слів, і, глянувши у вікно, побачив, як темні хмари вкривають нічне небо, поглинаючи останні залишки вуличних вогнів. І через мить хлинув дощ.