Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

Чоловік кохав Маргарету й ні в чому їй не відмовляв. У Бристольському будинку всі кімнати потопали в розкоші. У всіх кімнатах на підлогах східні килими, на стінах величезні гобелени зі сценами полювання, біблійними історіями, екзотичними садами. Химерні вази прикрашали каміни. Вікна закриті красивими скляними вітражами. У Гауері було теж нескромно, але менш пафосно.

 Маргарета подарувала чоловікові трьох чудових синів, але тільки один Едвард залишився живим, решта не дожили й до двох років. Герберту вона не сказала, але для себе вирішила, що дітей більше не буде. Занадто важко вона пережила ці втрати. Чоловіка вона обожнювала. Вони майже не мали секретів одне від одного, були як одне ціле, попри довгі роки шлюбу.

Нещодавно батько Маргарети наполіг, щоб онук, якому вже виповнилося 10 років, пожив у нього. Мартін хотів оцінити магічний потенціал онука, заразом почати його навчати торгівельної справи. Подружжя не було в захваті від цього, але Мартін Хейроукс бував дуже переконливий, якщо чогось хотів.

 Рита не змогла визначити всі здібності та можливості Маргарети за спогадами. Це можна було зрозуміти, тільки переживши стан магії.

Поруч із господинею в ліжку лежала велика біла кішка. Відчувши, що та прокинулася, кішка потягнулася і сказала:

— Доброго ранку, Марго!

— Доброго ранку, моя люба Ідо!

— Чим сьогодні займемося?

— Завтра повний місяць. Час відновити сили, — з усмішкою сказала господиня.

— Я голодна. Вставай. Клич Фелісію.

— Ти завжди голодна, — розсміялася Маргарета.

— Не перебільшуй.

Рита була в шоці. Кішка говорить?! Покопавшись у спогадах, вона обімліла. Це була не просто кішка. Це був експеримент підлітка.

 Колись Іда була служницею Маргарети. Дівчинка зраділа, що її, сироту із селянської сім'ї, узяли на служіння в багатий купецький будинок. Іда була дуже життєрадісною і допитливою. Її не лякали дива, які робила господиня, а захоплювали. Вони були однолітками й із задоволенням проводили час разом. Марго навіть навчила служницю грамоти. Ось магія Іді не давалася зовсім. У крові дівчинки її просто не було. Одного разу, коли Маргарета опановувала уроки перетворення, Іда запитала:

— А ти можеш перетворювати людей на тварин?

— Я не пробувала. З тваринами експериментувала. Перетворювала кролика на вовка, таргана на шпака, а з людьми страшно. Тим більше, я не пробувала зворотного процесу. Не виходило відловити перетворених, якщо чесно, — розсміялася Марго.

— Мені завжди хотілося спробувати побути кішкою. Вони такі волелюбні, самі по собі... і їм завжди все прощають і не карають.

— Ідо, тебе хтось образив? Хто тебе посмів карати?! — стрепенулася Маргарета.

— Ні, що ти! Тут усі дуже добрі до мене. Просто згадалося колишнє життя.

 З цього дня Іда не відставала від Марго.

Запитати поради в батька якось на думку навіть не спадало. Ох уже ці підлітки. Ми всі в цьому «милому» віці абсолютно впевнені, що дорослі нічого не розуміють і не знають, і вміють тільки все забороняти й читати порожні нотації.

Й ось одного разу, після низки успішних перетворень, Маргарета запитала Іду:

— Ну що, ти готова ризикнути? Не передумала?

— Звісно! А це не боляче буде? — раптом схаменулася служниця.

— Не знаю. Ти перша людина, яку я перетворюватиму. Зворотне заклинання є.

— Як у казках мене цілуватимеш або принца мені знайдеш? — з усмішкою запитала Іда.

— Ми не в казці. Тож не мрій, дурненька, — розсміялася юна чарівниця.

Сміх, щоправда, вийшов дещо знервованим. Господиня любила Іду, як сестру й дуже боялася заподіяти їй шкоду.

— Гаразд. Хай буде, що буде, — рішуче сказала піддослідна, — подивимося, яка з мене вийде кішка.

 Коли перетворення відбулося, Іда почала себе роздивлятися. Але могла бачити лише лапи, хвіст, черевце.

— Терміново дай мені дзеркало! Марго! Люстерко! Мяу.

 Маргарета була в ступорі. По-перше, усе вийшло, а по-друге, Іда зберегла здатність говорити.

— Марго! Прокинься! Дістань дзеркало.

Прийшовши до тями, дівчинка помчала до своєї спальні, де в скриньці зберігалося дзеркало. Кішка мчала за нею. Коли Іда побачила своє відображення, вона була в захваті. У дзеркалі відбивалося білосніжне пухнасте диво з великими зеленими очима. Вона довго крутилася перед дзеркалом, розглядаючи себе у всіх подробицях.

— А я красуня, одначе, — весело винесла вона вердикт своїй зовнішності. Маргарета була щаслива, що все вийшло.

— Ну що, награлася? Пішли перетворювати тебе назад на людину.

— Не поспішай так, — сказала Іда, ще раз проходячи повз дзеркало.

— У книжці написано: що чим довше людина перебуває в образі тварини, то складніше її повернути в попередній стан.