Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

— А що ти хотіла? Відмова від Сили завжди трактувалася як зрада своєї сутності, зрада себе, — зауважила Ясмін. — Але я думаю, що все сталося не зовсім так. Якби ти саме зреклася, то Вищі не реінкарнували б тебе. Те життя було б твоїм останнім. Ну, а те, що ми так продуктивно сходили в сутінки, це, я гадаю, результат того, що ми пішли разом, а отже, наша спільна сила дуже навіть вагома й захист працює. І не треба забувати найважливіший фактор, Вищі оцінили наші зусилля і дали зелене світло. Значить-таки настав час.

Потім вона встала, підійшла до вікна і сказала:

— Щось страшне насувається, відчуваю.

 Усі здивовано подивилися на неї після останніх слів.

— Ну, поміркуйте самі, стільки століть Вищі не підштовхували душу Рити до пошуку, а тут цілий загін підтримки й допомоги організували. Чи ви всі вірите, що «випадковості» випадкові?

 Настав заповітний день. Ні Рита, ні Лана до пуття вночі не спали. Відчуття, що вони на порозі грандіозних змін не давало спокою.

У призначений час усі зібралися в мансарді Ради. Рита, надівши знайомий браслет, стала в центр пентаграми. Даша брала участь у ритуалі вперше й помітно хвилювалася. Рада обійняла її і щось прошепотіла на вухо. Невідомо, які чарівні слова вона вимовила, але Даша після цього повернулася до свого впевненого, можна сказати, самовпевненого стану.

«Вода та вогонь, повітря, земля!

Час над вами влади не має.

Сила стихій,  допомоги благаєм,

Час поверни, Маргариту в минуле життя негайно впусти,

Рік 1324 їй покажи!».

РОЗДІЛ 14

Рита розплющила очі. У кімнаті було ще темно, але за щебетом птахів за вікном, можна легко здогадатися, що настає світанок. А ще дико репетували чайки. Отже, близько море або океан. Рита звично вже почала сканувати спогади.

 У цьому часі її звали Маргарета, майже як у її часі. Вона — дочка успішного торговця Мартіна Хейроукса. Мати померла коли їй не було й року. Батько так більше й не одружився, присвятивши себе доньці та торгівлі. Розмовляти про дружину він категорично відмовлявся. І всі розпитування Маргарети про неї іноді м'яко, іноді грубо відсікав. Слуги теж зберігали мовчання. Лише одного разу, коли маленька дівчинка розридалася від образи через упертість батька, Мартін дістав зі скриньки невеличкий медальйон із портретом дуже красивої молодої чорноволосої жінки. Він із ніжністю провів великим пальцем руки зображенням дружини і простягнув його доньці.

— Це твоя мати. Більше я не хочу говорити на цю тему.

Уже подорослішавши, Маргарета іноді замислювалася над причинами такої поведінки батька, але відповіді вона не мала, а він продовжував зберігати мовчання. Попри всі недоліки батька, дівчинка виросла в любові, бо він обожнював її, а вона його. Й ось, дванадцять років тому на Лондонському ярмарку вона познайомилася з графом Гербертом Нортлінгом. Його сім'я володіла малородючими землями й замком. Хрестові походи його не приваблювали, і граф вирішив спробувати себе в торгівлі. Статус статусом, а гроші на розкішне аристократичне життя треба було десь брати. Ярмарки у великих містах сприяли новим знайомствам серед успішних торговців. Граф на той час мав два кораблі, які він надавав для перевезень чужого товару. Але Нортлінг розраховував на більше.

Герберт був молодий, вродливий, розумний і романтично залицявся. Маргарета закохалася. Коли граф Герберт Нортлінг прийшов до купця Хейроукса просити руку й серце дочки, Мартіна втішила перспектива поріднитися з аристократом. Тим більше, що він бачив кохання в очах молодих. Цей союз був більш ніж успішний з усякого погляду. Адже посаг дав чудовий старт для амбітних починань графа. Але Нортлінгу невимовно пощастило ще в одному. Маргарета володіла магією. Батько її теж був могутнім магом, але вони з дочкою від самого початку домовилися зятю про це не розповідати. Це зайве. Молода дружина не відразу відкрила всі свої можливості чоловікові. Перед весіллям вона дещо розповіла Герберту, щоб зрозуміти, чи варто побоюватися коханого. Але той не був схильний до забобонів, особливо якщо талант дружини допоможе розбагатіти. І його надії справдилися. Навіть більше ніж. Зараз він — один із найбагатших торговців Англії. Родині Нортлінгів належало сімдесят два кораблі. Вони перевозили тканини, мідь, ліс, зерно, предмети розкоші. У них тепер є великий кам'яний будинок у Бристолі, граф відремонтував свій замок Нортлін і придбав замок Гауер на березі моря в Уельсі. Колишній господар загинув у хрестовому поході, і його дружина перебралася до Лондона під захист потужних фортечних стін. Марго дуже подобався цей замок. Там вона могла відпочити від метушні портового галасливого Бристоля. У Нортліні жила мати Герберта і для Маргарети кожна поїздка туди була важким випробуванням. Свекруха так і не змогла примиритися з низьким походженням невістки. І, попри те, що замок належав, по суті, Маргарет та Герберту, правила там мати. А ось Гауер належав їй. Там було тихо й усамітнено. Невеликий замок стояв на високій кручі біля моря. Місцевість скидалася на великий шматок пирога, тільки цей шматок був із каменю. Навпроти розташовувався маленький острів Уормс Хед із руїнами давно зруйнованого старого замку. Під час відливу можна суходолом прогулятися на острів. Неподалік розкинулося маленьке рибальське село й у Гауері завжди були свіжі продукти. Маргарета облаштувала у вежі кімнату, де зберігала всі свої магічні речі, книжки, трави. З цієї кімнати, як і зі спальні, можна було вийти на терасу, розміщену з боку моря. У святе святих допускалася лише особиста служниця Фелісія, яка працювала у Маргарети ще до заміжжя. Це була вірна людина, майже подруга. То в Англії, то у Франції спалахувало «полювання на відьом» і обережність була вкрай необхідна. Маргарета постійно вдосконалювалася і зростала як маг. Обсяг роботи в неї був значний. Вона, як і батько, тримала під контролем безпеку всіх кораблів і вантажів. За роки шлюбу, Герберт не втратив жодного судна. А ворогів вистачало. То пірати, то погода знищували кораблі інших торговців. Добре, хоч війна оминала їхні землі. Торгівля йшла успішно. Спочатку займалися лише продажем тканин у Фландрії, але коли флот збільшився, налагодили регулярне постачання товарів зі Сходу.