Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

— Перерва. Пішли пити чай, каву, що хочете. У мене зараз мозок вибухне.

 Усі замовкли і слухняно потягнулися на кухню. Кухня вражала. Величезне приміщення, наповнене найрізноманітнішою сучасною технікою.

 Компанія всілася за високий довгий вузький стіл із кам'яною стільницею, що нагадував барну стійку. Поки Рада готувала для гостей напої та виставляла на стіл смаколики, Ясмін обійшла кухню, оглянувши все критичним поглядом, і вмостилася, бурчачи, на високий стілець.

— Ви що, не могли поставити нормальні стільці й нормальний стіл?

 Рада, не відриваючись від процесу, сказала:

— У їдальні є, як ти кажеш, нормальний стіл і стільці. Не хотілося тягати все туди з кухні. Помічниця сьогодні вихідна й допомагати нікому, — і додала: — Ми теж усі засмучені. Ніхто з нас не знає, як знайти ту точку, де все пішло шкереберть.

 І тут Даша видала:

— А може ми не мудруватимемо і прямо попросимо Вищих допомогти знайти цю саму точку?

 Усі втупилися на неї.

— А що? Запитати не можна? — розгубилася вона.

Ясмін задумливо протягнула:

— Нуу... Вищі рік не назвуть, а от у предків поради запитати можна. Причому, не моїх, а Ритиних. Ось тільки в сутінки ми підемо всі разом, щоб твій улюблений чаклун капості не влаштував, — звернулася вона вже до самої Рити.

 Та одразу стрепенулася.

— Я за. Тим більше з такою групою підтримки. Я давно б туди вже вирушила, але ви ж усі категорично мені це заборонили, — зауважила вона.

 Лана злякано сказала:

— Я туди не піду. Можна я вас тут почекаю, у реальному світі?

 Ясмін махнула рукою.

— І не треба тобі з нами. Початківцям не місце на такій зустрічі. Телефонуйте Марії. Нехай якнайшвидше приїжджає і кота свого захопить. Зайвим він точно не буде.

 Сказано-зроблено. Марія приїхала години за дві. Через роботу раніше не вийшло.

 Коли всі були в зборі, жінки піднялися до мансарди. Беррі з почуттям власної гідності досліджував нове приміщення, а тим часом учасниці мандрівки встановили стільці навколо пентаграми і, зручно всівшись, взялися за руки. Домовилися, що там перебуватимуть не більше 10 хвилин. Лані доручили контролювати час, а Беррі міг, виявляється, вільно перебувати на будь-якому боці, коти вони такі. Його завданням було контролювати рівень небезпеки.

 Лана зрозуміла, що компанія в сутінках, коли побачила, що їхнє дихання почастішало й обличчя зблідли.

Перші секунди нічого не було видно через густий туман. Потім він почав розступатися і всі побачили двері. Метри чотири заввишки, масивні, з металевими кованими завісами та гарними візерунчастими накладками. Кована вертикальна ручка зображувала дракона.

 Ясмін упевнено підійшла до цих дверей і потягнула цю махину за ручку на себе. На подив, двері відчинилися легко, наче за вагою були картонними. Усі зайшли всередину. Приміщення було просторим. Стін не видно, усі просто знали, що це велике приміщення. Кімната почала заповнюватися істотами. Була тут і Агата. Рита спочатку розгубилася, але бачачи підбадьорливі погляди своїх супутниць, звернулася до тих, хто прийшов.

— Я прошу про допомогу. Мені треба повернути свою Силу. Скажіть, де її шукати. У якому році?

 Чийсь голос прошелестів:

— Навіщо вона тобі? Ти ж відмовилася від неї. Зрадила. Радій тому, що тобі залишили. Не турбуй нас.

 Рита не здавалася.

— Я усвідомила, що зробила величезну помилку. Мені необхідно повернути її. Мою Силу шукає чорний чаклун. Я маю знайти її першою, інакше світ зануриться в темряву.

Настала цілковита тиша. Усім здалося, що рід відмовляється їй допомагати. І тут знову пролунав той самий голос.

— 1324.

— Дякую, — полегшено видихнула прохачка.

 Туман знову почав заповнювати кімнату. Ясмін подала знак, що пора йти. Усі мандрівниці швидко вийшли.

Лана почала вже турбуватися — час закінчувався, але Беррі її заспокоїв.

— Вони вже повертаються, не психуй.

 За різкими вдихами, ніби учасниці весь час не дихали, вона зрозуміла, що таки всі повернулися.

— Мені одній здалося, що до нас хтось наближався? — запитала Даша.

— Я теж це відчула, — сказала Ясмін, — схоже, прогавив усе наш чаклун. Запізнився, — усміхнулася вона.

— От і славно. Зате тепер ми знаємо, куди вирушить наша Рита-Маргарита, — полегшено резюмувала Рада.

Марія, звісно, засмутилася, що в неї не вийде бути присутньою при цьому, але не могла ж вона розірватися і бути одночасно і на ритуалі, і на курсах. Одне втішало, що замість неї буде більш ніж гідна заміна.

 Рита раптом різко встала.

— Не можу повірити у дві речі. По-перше, як легко і швидко ми отримали інформацію, і по-друге, звинувачення, що я сама відмовилася від Сили. Як таке можливо?!