Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

— Ну, дай мені ще трохи побути кішкою. Будь ласка!

І почала тертися м'якою вовною об руку Маргарети, потім об її обличчя, шию, лоскочучи вусами. Та розсміялася.

— Ну, гадаю, один день можна. Не критично, сподіваюся.

 Коли батько повернувся додому, він здивувався, що Маргарета одна, без своєї тіні на ім'я Іда. Ба більше, поруч крутилася кішка, яку він раніше ніколи не бачив. Коли він придивився уважніше, він навіть запитань не став ставити, а відразу почав кричати.

— Ти з глузду з'їхала?! Як ти посміла?!

 Дочка злякано озирнулася, чи немає поблизу слуг.

— Тату, заспокойся. Усе за згодою. Жодного насильства, чесно. І це ненадовго.

— Не бреши мені ніколи! — усе ще не міг заспокоїтися Мартін. — Ніхто заради забави не погодиться на таке!

 І тут кішка, застрибнувши на стіл, щоб бути ближче до господаря, заявила:

— А ось і неправда. Я сама вмовила Вашу доньку.

 З несподіванки батько буквально впав на стілець, що стояв поруч із ним, і замовк.

— Ти ще й розмовляєш? — уже тихо здивовано промовив він.

— Так, розмовляю. Ваша дочка напрочуд талановита, між іншим.

 Мартін подивився на Маргарету.

— І коли ти збираєшся повернути її до нормального стану?

 Іда не дала відповісти господині.

— Я вмовила її почекати до завтра.

Батько розвів руками, висловлюючи своє здивування, безсилля, прийняття і ще Бог знає які почуття.

— Можу лишень сказати одне: потрібна буде моя допомога, кличте. Але пам'ятайте — час. Затягнете, твоя Іда назавжди залишиться в цьому вигляді. Я попередив.

— Батьку, не хвилюйся, я знаю про ризик. Іда теж знає, я їй сказала.

 Наступного дня Маргарета лише опівдні змогла відшукати свою піддослідну кішку.

— Де ти була? Час повертати тебе. Я вже все підготувала, а тебе немає. Не можу ж я бігати будинком і кликати тебе на ім'я. Нам зайві плітки не потрібні.

— Марго, прошу тебе, дай мені ще час. Не хочу я знову людиною ставати.

— Але ж це небезпечно. У цьому вигляді тебе може образити і людина, і собака, та є безліч небезпек, зрештою.

— Ні. Ти не розумієш. На двір до собак я не виходжу. У будинку мене ніхто ображати не збирається. Усі мене тільки підгодовують, гладять, захоплюються моєю красою.

— Так ти, виявляється, марнославна? — з усмішкою запитала господиня.

— Можливо. Послухай, тобі ж потрібні скрізь очі й вуха. Я можу бути твоїм шпигуном, подругою, грілкою нарешті.

— Ти що, хочеш залишитися в цьому вигляді назавжди?!

 Іда сіла навпроти Маргарети, нахилила пухнасту голівку й замислилася. Через кілька хвилин вона впевнено заявила:

— Так. Хочу бути кішкою.

— Але ж ти не зможеш створити сім'ю, народити дітей.

— Ти моя сім'я. Більше я нічого й нікого не хочу. Там, звідки я приїхала до тебе, нічого доброго я не бачила. Ті сім'ї, що мені траплялися, не викликають бажання вплутуватися в це все. Посагу в мене немає, свого будинку немає. На мене чекає рабство в чоловіка. А так, я зможу завжди бути поруч із тобою, попереджати про небезпеку, підіймати настрій. Ми можемо говорити про все. Погоджуйся. Будь ласка!

— Ти можеш передумати, а я вже не зможу щось змінити. До того ж, у кішок дуже короткий вік. Ти про це подумала?!

— По-перше, сумніваюся, що колись пошкодую про свій вибір. Мені завжди уявлялося в мріях, що я кішка, навіть снилося іноді. А з приводу відведеного часу кішкам... Може разом із можливістю говорити й мислити, як людина, мені залишили й людський вік? Подивися у своїх розумних книжках.

Цілий місяць щодня Маргарета запитувала Іду, чи не передумала та. Відповідь була незмінною. У книжках про вік перетворених жодної інформації не було. Батько лише руками розводив.

— Ви дві маленькі дурепки. З такими речами не жартують. Я ніколи не перетворював людей. Чим це обернеться, поняття не маю. Магію не можна застосовувати на зло. Це карається. І жорстоко карається. Тебе, Маргарета, виправдовує тільки те, що Іда сама так вирішила. Це її життя і їй за це відповідати. Але я дуже сподіваюся, що більше ти людей не перетворюватимеш. Одному Богові відомо, чим це може обернутися для тебе. Ну, якщо це остаточне рішення, думаю, тепер тобі потрібна буде інша служниця. Скажемо, що Іда поїхала провідати родичів і вирішила залишитися там. А кішку ти назвала на згадку про неї.

 Так з'явилася нова служниця Фелісія.

Рита була в повному захваті. Ось це здібності. Які сюрпризи на мене ще чекають?

 День пролетів швидко. Маргарета оновила захисні заклинання на кожен із сімдесяти двох кораблів. Треба було зробити ревізію запасів у коморі, але сил на це вже не залишилося. Іда крутилася поруч, умовляючи трохи поспати перед ніччю, і господиня здалася. Віддавши розпорядження слугам, вона вирушила до спальні. Слуги були чудово вишколені. Не кожному щастило потрапити в багатий дім із такою платнею, і вони дуже дорожили своїми місцями. Тому жодні розпорядження господарів не обговорювали навіть на кухні. Лягти вдень поспати, закритися на добу у вежі... все що завгодно приймалося, як даність і не викликало запитань.