Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Звісно, Сін боявся стати нав'язливим, але все ж таки на правах найкращого друга він наважився вставити і свої п'ять центів у цю непросту ситуацію.
– Відповідай мені чесно, дивлячись в очі, Тешебе, – почав Сін без усіляких передмов, – ти справді любиш цю дівчинку? Отак просто, після кількох ночей? Не думав, що ти здатен закохатися з першого погляду!
– З першого, з другого... та яка різниця! – відмахнувся Тешеб, але Сін не відставав.
– До того ж вона, начебто, не зовсім на твій смак... Занадто мала, худа, з маленькими грудьми. Пам'ятаю, ти віддавав перевагу вищим і більш округлим дівчатам. Гайка тобі і до плеча не достає!
– Смаки змінюються, – знизав плечима Тешеб.
– Невже все серйозно? Грейс – така мила дівчинка! І така ж струнка немов тростинка... Чим вона гірша за твою Гайку?
– Не гірша і не краща, просто вона – інша. І все в ній чуже і небажане – запах, колір, смак...
– Звісно, це я можу зрозуміти, – зітхнув Сін, насупивши брови, – але ж Гайя не перша, кого ти кохав! Може, варто почекати і примха мине? Занадто швидко, стрімко все виходить...
– Хочеш переконати мене в тому, що це не кохання, а звичайна пристрасть? – запитав Тешеб.
– Не мені судити про це... Ти ж знаєш, я легко захоплююся і можу прийняти просту іскру бажання за справжню любов. Тільки ж воно швидко перегорить... І що тоді?
Зелені очі Тешеба блиснули.
– Коли я думаю про вічність, я думаю про Гайю... такого зі мною не траплялося. Мій батько і моя мати так само одне одного обрали, за миттєвим покликом і душі, і тіла. Вони не роздумували довго...
– Ого! Ти назвав Нергала батьком! – реготнув Сін.
– Не сверби як болячка! – беззлобно відповів Тешеб.
– Зачекай-но! – схаменувся Сін і заперечливо виставив уперед підняту долоню, – Ти що ж це, одружуватися зібрався? З Гайкою?
– А чому б і ні? Вона красива, сильна, має характер. І в іншому ми повністю підходимо одне одному.
– Це твоє рішення? Чи її? – підозріло примружився Сін.
– Правду кажучи, Гайя наполягала на тривалих стосунках.
– І після цього ти не випарувався, не помчав в інший Всесвіт подалі від такого тиску? Нічого собі! – Сін здивовано поглянув на друга.
– Я замислився над її словами... Але вона втекла від мене. Втекла саме тому, що я не дав їй жодної відповіді. Напроти – переконав у тому, що вона мені не потрібна.
– Нічого собі! – повторив Сін, – Невже маленька відьма взяла над тобою таку владу!
– Виходить, узяла... Ну і що з того? Вона мені потрібна, і я не маю наміру цього заперечувати. Але й примушувати її до чогось, я теж не збираюся...
– То ти хочеш одружитися з нею за законами Ганзіра, з благословення Нергала і Шассурум?
– Саме так.
Сін задумливо потер пальцями лоба.
– А я чомусь думав, що коли настане час одружуватися, ти все ж таки вибереш іншу. Пам'ятаєш цю... Луона, Луо? З іншого світу. У вас ще був пристрасний і довгий роман у той період, коли ти відійшов від ритуалів Повного Місяця. Я так і не зрозумів, чому ви розлучилися і завжди думав, що ти продовжуєш її кохати.
– Луона, – повторив Тешеб, немов куштуючи на смак напівзабуте ім'я, – ми розлучилися, бо прийшов час... Тому що на нашому союзі став наполягати Нергал. Довбав мені голову тим, що Луо – найкраща з усіх моїх жінок... Так, іноді я думав про неї. Але кохати її й досі… Ні! – Тешеб похитав головою.
Спогади про минулу шалену пристрасть були дуже далекими, але все ще солодкими – цього він не міг заперечувати.
– Вона прекрасна, – Сін мрійливо закотив очі, – Справжня Богиня... А хода... Я тобі цього не казав, але її хода, її постава зводили мене з розуму.
– То чому не спробував щастя після того, як ми розлучилися?
– Я говорив із нею. Ні, нічого не пропонував, просто говорив... Луона запевнила, що це тимчасове розставання, що рано чи пізно ви будете разом. Хіба я тобі про це не розповідав?
– Не пам'ятаю. Може й чув, але не звернув уваги.
– Відтоді минуло кілька століть... Ви більше не бачилися?
– Ні.
У двері постукала Веста і, розмов у довелося припинити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.