Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

У двері постукали.  Тешеб провів долонею по волоссю, віджимаючи з нього воду. 

– Заходь! – дозволив він і видихнув коротко, полегшено, побачивши, що Веста  прийшла сама. 

Обличчя вірної помічниці палало, а  одяг злегка  розтріпався. 

Вона була схвильована, але Тешеб  відразу зрозумів – хвилювання це награне.  

– Літала на Сушку,  – повідомила Веста і замовкла  с таким виглядом, ніби  знала якусь страшну тайну.

Тешеб байдуже знизав плечима і знову провів  по волосам.

– І випадково зустріла там Гайю, – додала Веста.  

– Ти літала на Сушку, бо знала, що там Гайя,  –  хмикнув Тешеб.

– Нехай так.  Ця моя здатність: усе знати, і досі вона тебе влаштовувала.

–  То що Гайя?  

–  Щаслива. Сказала, що виходить заміж. Наречений  зараз живе в їхньому будинку.  Гарний мулат,  чаклун   народився у    Бразилії. І ще... Гайя не сказала прямо, але, я так зрозуміла, що між ними вже трапилися близькі стосунки...

– Ти бачила  того нареченого? –  холодно  поцікавився  Тешеб.

–  Не бачила, але якщо накажеш, то тієї ж години в тебе буде на нього повне досьє.  Або він сам.

–  Ні до чого! – буркнув Тешеб, –   Гайя має право робити все, що вона захоче... Давай сюди дівчину! 

Грейс ковзнула в кімнату немов тінь –  легка, невагома і зупинилася в мерехтінні свічок. 

Вона була без одягу, тільки її стегна прикрашав золотий поясок, а щиколотку –  браслет із зелених каменів.

Тешеб оцінив маленькі високі груди з гострими рожевими сосками і світлу смужку внизу живота.

"Вища за Гайю, –  подумав Тешеб, – І не така затишна"

Він згадав амазонку Елону, яка нещодавно, потрапивши до нього, поводилася так само: несміливі погляди, збуджений подих, спокуслива поза...

Але все ж ця невловима  схожість  з Гайєю, це світло-руде полум'я волосся, розсипане по вузькій спині,  збудило  його чуттєвість. 

Кров  мимоволі почала закипати. 

Але Тешеб стримався і запитав: 

–  Що ти вмієш, Грейс? 

– Танцювати, – тихо відповіла вона.

– Ти вже цілувала  когось?

–  Ні... ніколи... –  Грейс густо почервоніла й опустила трепетні вії. 

Тешеб  ледь  помітно нахмурив  брови. З чого Сін узяв, що нецілована дівчина буде  йому  солодшою ніж та, що вже знала чоловіка?

–  Станцюй! – велів Тешеб.

Грейс слухняно почала танцювати. Для цього   навіть музика не знадобилася, рухи її були такими плавними й витонченими і звучали, як найчарівніша мелодія. 

У танці Грейс наблизилася до нього, легенько торкаючись руками, обвиваючись навколо нього, немов найлегший порив вітру.

Тешеб інстинктивно  ковзнув долонями по її чудових грудях, по гострих твердих сосках. 

Грейс томно  прикрила  очі, облизнула ніжно-рожевим язичком  пухкі губы.

Продовжуючи  спокусливо танцювати, дівчина  граціозно витягнулася біля його ніг, а потім піднялася на колінах, погладжуючи руками його стегна.

Тешеб побачив золотистий проділ її волосся, що виблискувало майже так само, як у Гайї, коли та намагалася вразити його своїми старанними, невмілими поцілунками,  які майже позбавляли  його розуму. 

Спогад спалахнув яскравим, беззвучним відблиском  далекої грози в чорному небі, і під серцем знову зметнулася солодка, тепла хвиля ніжності. 

Тешеб поклав долоню на голову Грейс.

–  Нічого цього мені не потрібно, дорогенька, – сказав він лагідно.

–  Але я, –  розгубилася та, –  але Сін сказав...

–  Поменше слухай те, про що говорить Сін... Дівчина ти розкішна, тож, ось тобі порада: віддай себе тому, хто оцінить усю цю красу. Піднімайся!

Грейс піднялася. Тіло її тряслося наче  у лихоманці. Вона не зуміла зробити те, задля чого її сюди запросили, тож, ймовірно, її зараз проженуть із ганьбою геть.

– Де твій одяг? – запитав Тешеб.

– За дверима.

–  Одягайся і повертайся на свято, – Тешеб підняв за підборіддя її обличчя,  зазирнув у перелякані, блискучі від сліз очі й додав, –  І краще не роби того, чого тобі робити не хочеться... Іди! 

– Але я хочу бути з тобою, ти мені дуже сподобався. Такий гарний, такий…

– Іди геть!

Тешеб легенько відштовхнув дівчину від себе і відвернувся.