Іванна Желізна - Подарована Асмодею, Іванна Желізна

Розділ 33/Асмодей

— Тайпан, що скажеш про зачистку? Скількох зрадників вдалося виявити? 

Після того, як я дізнався від Алі про можливий напад на Флориду, сон зник у мене. Я відчував дихання ворога у спину, а тому намагався зробити усе, щоб підготуватися до зустрічі. І почав я з перевірки своїх людей на вірність. У цьому мені допомагали Тайпан з Ліліт.

— Якщо я виявив кількох зрадників, то твоя дружина вбила вже сотню. І з цього приводу у мене дві думки: або я погано шукаю, або Ліліт занадто підсіла на кров. Такими темпами у нас не залишиться людей.

У діях дружини я був упевнений. Вона майстерно шукала підхід до людей. Когось могла підкупити, когось звабити, комусь пригрозити. На війні всі методи хороші. А от Тайпан останнім часом надто став обережним. Все більше думає, менше на себе бере обов’язків. Мені навіть здається, що він бажає втекти з епіцентру подій. 

Можливо, Ліліт має рацію і мені варто переглянути своє ставлення до Еда. Все ж таки у людській природі немає стовідсоткової вірності. 

— За людей не хвилюйся, я активно вербую новеньких, які ласі до грошей та влади. Я їм дам те, що вони хочуть і вони підуть за нами.

— Це надто ризиковано. Ми зараз вразливі, а тому можемо і не помітити як зграйка пацюків забіжить до нас. Давай краще все робити без поспіху, щоб бути впевненим… — Тайпан не встигає договорити, як я б’ю кулаком по його чорному МакЛарену, змушуючи замовкнути. 

— У нас немає бісового часу. Вони вже тут, у Флориді. Не сьогодні, то завтра почнуть наступ. Про яку впевненість йде мова? — Ед стискає щелепу, але мої слова не коментує. 

— Що ти пропонуєш? 

— Ми маємо діяти їхніми методами. Вони надто підкралися до нас, ми підкрадемося до них. Тому мені потрібно, щоб ти перебрався у Джорджію і контролював ситуацію на нульовій лінії фронту. Будеш там моїми очима та зброєю...

На обличчі Тайпана з’явилася крива посмішка. Бо він прекрасно розумів, що це завдання може бути з квитком в один кінець. 

— У мене тільки одне питання. Ти мені довіряєш?

Ед з цікавістю розглядає моє обличчя, я ж мовчу. Можна було б збрехати, можна було б сказати те, що він хоче почути. Та роки дружби й підтримки мені цього не дозволяють. Я вирішую бути відвертим. 

— Ні, але бачить Бог, я хочу знову почати тобі довіряти. Я прекрасно знаю всі ризики, які можуть бути. Тому даю тобі вибір. Ти можеш поїхати туди й знову заслужити мою довіру, або можеш залишитися тут, але наші дороги розійдуться.

За останні місяці надто багато трапилося, що похитнуло мою довіру до Тайпана. Все більше дрібниць викликало у мене сумніви, все більше думок змушували мене переглядати нашу дружбу. І зараз я опинився на тому етапі, коли більше не можу вагатися. Ед відіграв надто велику роль у моєму житті. Він не раз його рятував, не раз доводив свою прихильність. Зараз я знову даю йому шанс, але з правом вибору. Якщо він захоче, то може покинути мене, залишившись живим. Або може ризикнути життям, щоб довести свою вірність. 

— Мені потрібно подумати. 

— Твоє право. Як надумаєш, ти знаєш де мене знайти. 

З однією справою покінчено. Тому я залишаю спантеличеного Тайпана і сідаю до свого Кадилака. На сьогодні у мене заплановані дві зустрічі, але я ще планую побачитися з Норою.

Моя дівчинка дуже приємно мене здивувала своєю підтримкою та щирістю. Я вперше за довгий час відчув, як серце пропускає удар, а ніжність наповнює душу. 

— Я вірю тобі. Вірю в тебе, Ітоне

Минуло близько тижня з тієї ночі, а я й досі прокручую в голові ці слова. Не думав, що вони стануть для мене такою сильною мотивацією відкинути всі сумніви та хвилювання. Але це справді вийшло. Уже на ранок я зі свіжою головою повернувся до роботи, навіть не зважаючи на шалене похмілля. 

І мені хочеться Норі також зробити приємне. Щоб вона посміхалася і була щасливою. Та я не романтик, не пам’ятаю, коли востаннє за кимось залицявся. Тому роблю все інтуїтивно і, можливо, більш матеріально. Бо по-іншому просто не вмію. 

Знову на допомогу мені приходить моя помічниця, яку я прошу купити для Нори подарунки, серед яких обов’язково має бути вечірня сукня та коштовні прикраси. Бо я хочу, щоб моя дівчинка супроводжувала мене завтра у казино. Пора вже вийти у люди й показати, що господар нічого і нікого не боїться. 

💬14:58

Маленькій від Ітона: На завтра нічого не плануй і попередь Маркуса, що працювати ти не будеш. 

 

Відповідь не забарилася. 

 

💬15:00

Ітону від Маленької: Щось трапилося? 

 

💬15:01

Маленькій від Ітона: Ні. У мене запланована одна зустріч у казино, хочу, щоб ти мене супроводжувала на неї. Усе необхідне тобі привезуть.  
 

💬15:08

Маленькій від Ітона: Я буду у ролі ескорту? 

 

На мить я навіть зависаю над відповіддю. У іншій ситуації я б просто проігнорував питання, але тут так не можна. Нора очікувала почути протилежне та й мені хотілося розвіяти її хвилювання

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍