Анна Ліє Кейн - Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн

Різнокольорові очі дивилися на мене серйозно, обличчя Інгрід позбавилося свого лялькового виразу і було зосередженим. Дівчина явно намагалася зловити мене на брехні чи лукавстві. Але, зважаючи на все, це їй не вдалося, і аристократка відвернулася.

- Можливо, так, - якось дуже задумливо простягла вона і кілька хвилин їхала мовчки, заговоривши, коли я вже не очікувала: - А можливо, ви просто не розумієте, хто такий Асгейр.

- Він маршал і третій принц Мілаїри, - знизала я плечима.

- Він Білий Кат, - куточки губ Інгрід поповзли вгору. Від її тону мені стало страшно. - Йому підходить це прізвисько. Знаєте, леді Сандро, ви мені симпатичні. Я оцінила ваш жест під час зустрічі другого принца. Ви спробували мене захистити? Це мило, особливо з огляду на становище жінок в Ольдовії. І тому я хочу вас попередити: жоден із чоловіків родини Гунарів не славився лагідною вдачею, співчуттям до людей та вмінням любити. Ви знали, що батько Асгейра просто залишив сина вмирати у полоні Оттавіо де Фіцваля? Він не відчував жалю чи любові до жодного зі своїх синів.

Я навіть відкрила рот від подиву, слухаючи дівчину. З чого таке одкровення?

Інгрід говорила тихо, але ми рефлекторно, не змовляючись, трохи пригальмували, відставши від решти.

- І його сини... вони такі ж: горді, норовливі, жорстокі. Торгнір Гунар за чутками убив свого батька, щоб зайняти престол. Розігнав нараду аристократів, а тих, хто був проти, стратив. Мій батько... теж був проти.

- Але... - у мене перехопило подих, а погляд злякано метався по торішній хвої під копитами мерина. - Чому ж ви тоді... так хочете заміж за Асгейра? Ви не тримаєте зла на Гунарів?

- Як я можу злитися на них? - Раптом засміялася дівчина, ніби я вдало пожартувала. Я тільки здивовано дивилася на неї. І Інгрід продовжила думку, відсміявшись: - Торгнір Гунар - король. Тиран. Одне його слово і нас з матір'ю так само стратять на головній площі. Як ви розумієте, леді Сандро, я цього не бажаю. Політика – складна річ і в ній не можна керуватися емоціями, мені здавалося, це ви повинні розуміти. Лише холодний розрахунок. Зараз рід Хаген не на доброму рахунку у Гунарів, тому мені необхідно зміцнити своє становище.

- Я розумію вас, світла леді, - задумливо кивнула я, не зводячи очей з дівчини: - Ви хочете, щоб я якось вам допомогла?

- Було б добре, якби ви не робили знаки уваги лорду Асгейру.

- Я донесла лордові, що перебуваю в жалобі й не планую її знімати щонайменше рік, - твердо сказала я, піднявши голову. Інгрід довго вдивлялися мені у вічі, потім усміхнулася куточком губ і задоволено кивнула:

- Я вірю вам, леді Сандро. Сподіваюся, що Гунари, нагуляються у Валуа і поїдуть до столиці, залишивши вас у спокої. Бережіть себе.

І вона торкнулася боків кобили підборами, наганяючи принца з принцесою, які вже кілька разів оберталися на нас. Я, перебуваючи в роздумах, підганяти коня не стала і на обране місце прибула останньою. Фредо, зістрибнувши на землю, розповідав Болдру про особливості рельєфу і про те, на кого сьогодні можливе полювання.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно