Майкл МакКланг - Злодійка, яка смикнула лихо за косички

Лагни мав рацію; він хотів, щоб ним користалися. А якщо я ним скористаюся? Тоді що? Як йому довіряти? Як довіряти собі? Я керувала драконом. Хоч як би мені не здавалося, що я контролюю процес, як тільки я його відпущу, настане час розплати.

А якщо я ніколи його не відпущу? Якщо я буду використовувати Клинок Абанон так, як він цього захоче? Гейрус мав рацію. З дещицею ненависті й волею довести справу до кінця я могла скористатися Клинком, щоб робити жахливі, прекрасні речі.

Так, Амро. Покажи мені, що ти ненавидиш і ми зітремо це з лиця землі.

-- Я сказала тобі заткнутися.

Ворота Зрадника бачили кращі дні. Може навіть кращі століття. Самі ворота вже давно зникли. Блідий, жовтий камінь потріскав, а вузькі сходи, що вели до покинутої кімнати вартових були захаращені сміттям. Проте дубові двері в кімнату вартових були все ще відносно цілі, а замок міцним. Кому це знати, як не мені, адже я сама їх встановила. Ще одна з моїх криївок. З чудовим видом на ринок і разючим смородом гнилих продуктів.

Я сиділа у вікні, на широкому виступі, і спостерігала за вечірньою метушнею. На цю годину більшість зелені вже зів‘яла. Люди торгувалися.

Серед імпровізованих столів бігала малеча, граючись і горланячи.

Я тримала Клинок у руці. Не могла його покласти.

Що я ненавиділа?

Певний час я розмірковувала про це. Чи могла я використати Клинок для чогось доброго?

-- Клинку, чи можна з твоєю допомогою, скажімо, прикінчити всіх ґвалтівників у Люсернісі?

Він завібрував у моїй руці. Так. Так. Ми вистежимо їх всіх і змусимо заплатити…

-- Ні. Я маю на увазі відразу. Можеш зробити так, щоб всі ґвалтівники просто здохли?

Його мовчанка була достатньою відповіддю.

Що я ненавиділа?

-- Клинку, ти можеш покінчити з голодом? Бідністю? Фізичними вадами у дітей? Можеш вилікувати хворих? Можеш зробити хоч одну корисну річ, йоб твою мать, чи вмієш тільки нищити?

Тиша.

-- Ти, курва, ні до чого не годен, правда?

Я втілення ненависті богині. Я – сила.

-- Знаєш, що я думаю? Я думаю, вона викинула тебе, бо ти ні до чого не годен. Більше, ніж ні до чого не годен. Ти завада. Перешкода.

Я можу загасити сонце. Я можу розірвати світ надвоє. Я можу затопити народи в ріках крові.

Каміння у надбрамній вежі затремтіло.

-- Але ти не можеш заповнити живіт хоча б однієї дитини, вилікувати кашель чи принаймні вивести пляму з білизни.

Знаряддя виготовляють з якоюсь метою. В них є якась функція, інколи багато функцій. Їхнє існування базується на їхній придатності.

Знаряддя, яке не можна певно взяти в руку, яке не має корисної мети, чи знаряддя воно, у розумному значенні цього слова?

Клинок, який я тримала в руці, не був зламаний; він був з ґанджем вже в мить свого створення.

Мабуть, він відчув напрямок моїх думок, бо завібрував у мене в руці, його форма перескакувала з одного виду ножа до іншого. Від нього почало виходити глухе жалібне завивання і пекельне червоне сяйво.

-- Робітник покладається на знаряддя, щоб зробити свою справу. Його вміння, його рука направляють знаряддя. Знаряддя, яке змінюється в його руці, потрібно викинути.

Так. Викинь мене. Залиш мене тут…

-- Але жоден відповідальний ремісник не залишить небезпечне знаряддя лежати де-небудь, щоб його підняв якийсь дурень. Навіть мечі, створені вбивати, мають піхви.

Тоді знайди для мене піхви. Я буду собі тихенько лежати.

-- О, але кожне знаряддя, з ґанджем чи без, заховане чи залишене будь-де, може бути знову використане. – Я тримала його перед собою, довго і пильно дивилася на його блискучу форму. Відчула, як ненависть закипає, немов гаряча жовч. Я не опиралася.

-- Ти питав мене, що я ненавиджу. Я скажу тобі. Я ненавиджу тебе, ти нічого не варта…

Почувся легенький тріск і легенький подих. В моїй руці залишилися тільки пісок і попіл, і маленькі шматочки обгорілої кістки.

Я витерла залишки об стегно, але на шкірі долоні залишилася сіра пляма. Вона в мене до сього дня.

Через деякий час я встала і пішла по сходах вниз. В мене залишалася ще одна справа.

Розповісти Осскілу хто вбив його брата.

Розділ 34

Халат був прекрасний. Ні, слово прекрасний не передає всієї красоти. Халат був розкішний. Зроблений з найтоншого шовку, він лежав немов ставок, кожна хвилька виблискувала малиновим кольором. Мабуть, він коштував стільки, скільки я заробляла в середньому за рік. Мабуть, це був найдорожчий халат для купання, який коли-небудь існував. Я потягнулася, щоб доторкнутися до нього, але Осскіл закрив кришку різьбленої лакованої скриньки.

-- Краще не треба, -- сказав він. – Тільки внутрішню сторону було… оброблено. Але навіщо ризикувати.

Було дивно приймати його тут, в своїй кімнаті. Я могла посадити його тільки на стару морську скриню. Та здавалося його це не бентежило.

Я поглянула йому в очі, побачила, що там мерехтить якась глибока пристрасть. Щось гарячіше ніж лють. Щось холодніше ніж помста. А тоді він моргнув, знизав плечима і справжні емоції відступили перед манерами аристократа.

-- Весь цей час ми думали, що справа у якомусь там артефакті Богині, -- бурмотів він. – А насправді мого брата вбили через найпримітивніше людське почуття. Ревнощі.

Я похитала головою.

-- Гадаю, все не так просто. Естра Хейг все своє життя була неймовірною красунею, а тепер з віком краса вислизає від неї. Коли Корбін кинув її заради молодшої, красивішої дівчини, це вразило її до глибини