Джулія Ромуш - Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Цієї ночі я спала як немовля. Немов в затишному коконі. Так солодко й безтурботно. Ніколи не відчувала себе на стільки добре. На стільки вільно.
Здавалося, нічого не могло порушити мій настрій навіть в той момент, коли я прокидалася.Тепло чоловічого тіла, яке обволікало шкіру ... Ніколи не думала, що це може бути на стільки приємно. Після минулої ночі я не шкодувала ні про що і могла бажати хіба що душ. Гарячий. Приємний.
Швиденько вислизнувши з обіймів Габріеля, я побігла в ванну. Поки я насолоджувалася відчуттями, які мені дарувала гаряча вода, я краєм вуха чула, як в номер доставили сніданок, але і так само зрозуміла, що чоловік вийшов з кімнати.І чомусь це мене ні краплі не стривожило. Я не могла цього пояснити, але події минулої ночі надали мені якоїсь впевненості.
Витершись єдиним рушником, я в ньому вийшла в кімнату й одягла залишену чоловіком сорочку. Вдихнула аромат, який йшов від неї, розуміючи, що вона пахла Габріелем. Мені здалося це неймовірно романтичним. Після чого приступила до сніданку. Звичайна розчинна кава і круасани. Нічого особливого, але сьогодні мені це здавалося їжею богів.
Я трохи напружилася, коли за дверима почулися чоловічі кроки. Це наш перший спільний ранок і я злегка нервувала. На відміну від Габріеля.
- Ти вже зібралася? Готова їхати? - Промовив він, увійшовши в кімнату, навіть не дивлячись на мене. А я так і застигла з круасаном в руці, не знаючи, що відповісти.
- Не зовсім, - сказала невпевнено.
- Тоді давай швидше, - і тут він, нарешті, подивився на мене, - що це ти на себе начепила? - Зізнатися чесно, я чекала іншої реакції.
- Я чула, що чоловікам подобається, коли жінка одягнена в їх одяг, - я кокетливо посміхнулася, - хіба ти не знаходиш це сексуальним? - І тут же облизала губи, на яких залишився шоколад після круасана.
- А ти б вважала за краще, щоб знаходив і тоді ми з тобою застрянемо тут до вечора або все ж нам краще звалити з цієї чортової діри?
Я сиділа в легкому шоку і не знала, що на це відповісти. Йому обов'язково було бути таким грубим?
Його погляд ковзнув по моєму тілу, і я відчула, як шкіра моментально запалала під сорочкою. Очі чоловіка моментально потемніли й голосно проковтнула слину від всієї цієї картини.
- Якщо ти ще не дожувала, то дожовуй. Виїжджаємо через десять хвилин, - у мене від несподіванки ледь круасан з рук не випав. Я ледве змогла донести до рота каву й не розплескати її по дорозі, - на виході ... не забудь переодягнутися.
На зло чоловікові я вирішила виконати його прохання на половину. Як він і хотів, я була готова навіть раніше, ніж через десять хвилин. Але ось сорочку, як "стильний" елемент одягу, навідріз відмовилася змінювати.
- Я поїду так, - кинула біля дверей і побігла вниз, на перший поверх. Тут же залетіла всередину машини й пристебнулася.
Вдала, що образилася, тому і відвернулася до вікна. Звичайно, я не чекала телячих ніжностей і, можливо, я була недосвідчена і чогось не розуміла, але поведінка Габріеля здавалася мені грубуватою. Тому я вирішила трохи зіпсувати йому настрій точно так же, як його зіпсував мені він.
- Їдемо? - Запитала, намагаючись зробити так, щоб мій голос звучав безбарвно. Нехай понервує, подумає над своєю поведінкою.
- Так, - спокійно відповів чоловік і шумно втягнув повітря, - але спочатку нам потрібно серйозно поговорити ...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш», після закриття браузера.
