Лі Чайлд - Нездоланний

не відповів і не увімкнулася голосова пошта. Він поклав слухавку, прочекавши цілу довгу хвилину.

Ричер сказав:

– Нам потрібен список усього, що ви написали за останні шість місяців.

Вествуд запитав:

– Навіщо?

– Бо для чого б іще вам телефонував цей тип? Він прочитав щось із того, що ви написали. Ми повинні знати, що саме.

– Це нам не допоможе знайти його.

– Згоден. Не допоможе. Але нам потрібно знати, з ким ми матимемо справу, коли туди дістанемося. Ми повинні знати, що з ним таке.

– Усі мої статті є на сайті. Ви можете перевірити матеріал за всі роки.

– Гаразд, – сказав Ричер. – Величезне спасибі за допомогу.

– І що тепер?

– Ми щось зметикуємо. Як ви і сказали, ми скоротили список удвічі. Нам залишилось вибрати когось із цих трьох. Ми до них дістанемося.

– Ось вам іще одна версія, – сказав Вествуд. – Я перевірив персональну сторінку Ківера, ну і, звісно, міс Ченґ також. Все виглядає досить солідно. Я впевнений, що у вашому розпорядженні є маса доступних ресурсів, включно з вашими особистими базами даних та обіговими списками абонентів, і, можливо, навіть ваші власні джерела всередині самих телефонних компаній. А тому моєю новою версією є те, що я вам більше не потрібен. Я гадаю, ви мене викреслите просто зараз.

– Ми цього не зробимо, – втрутилась Ченґ. – Ми триматимемо вас у курсі справи.

– Для чого вам це?

– Нам не потрібні права на книгу.

– Чому б це?

– Я занадто зайнята, а він заледве може написати своє ім’я олівцем.

Ричер нічого не відповів на це. Вествуд запитав:

– То я у грі?

Ченґ відповіла:

– Один за всіх і всі за одного!

– Обіцяєте?

– Присягаю всім серцем.

– Але тільки якщо це справді хороша історія. Не приносьте мені всілякі випромінювання, граніти та космічні кораблі.

Ричер та Ченґ залишили Вествуда в офісі, спустилися ліфтом униз і вийшли на вулицю. У валізі Ченґ був ноутбук, і все, що їй було потрібно, – це тихе місце та доступ до Wi-Fi, щоб вона могла попрацювати зі своїми особистими базами даних, обіговими списками абонентів та переліком інформаторів, що працювали в самих телефонних компаніях. А це означало, що потрібно було знайти готель і що треба було ще піймати таксі. Одне авто було припарковано на узбіччі по інший бік дороги, і Ричер почав свистіти та махати в його бік руками, але з якихось причин воно рушило з місця та поїхало в іншому напрямку без них. У кожному місті був власний етикет привітання, і за цим важко було встежити. Вони попрямували в північному напрямку до дитячого музею і побачили там виставлені в ряд таксі, які готові були вирушати за маршрутом. Ті місця, які Ричеру були відомі в Лос-Анджелесі, не були досить тихими і не мали доступу до Wi-Fi, тому він дозволив Ченґ обирати місце їхньої зупинки. Вона назвала водієві адресу «Вест-Голівуд», і авто рушило з місця повз інший транспорт.

Через десять хвилин за двадцять миль на південь від Материного Спочинку чоловік у випрасуваних джинсах та з висушеним феном волоссям зробив третій дзвінок зі стаціонарного телефону. Цього разу його співрозмовник мав балакучий настрій. Чоловік сказав:

– Це просто подарунок. Вони провели близько години на зустрічі в редакції «Лос-Анджелес Таймс». А це стара будівля із товстими стінами. Проте Хеккету пощастило. Вочевидь, більшість питань вирішувались через телефон, і, вочевидь, Вествуд тримає телефон на підставці на своєму робочому столі, а його стіл стоїть під вікном, тож Хеккету вдалося отримати підсилений сигнал просто через скло. Його сканер майже розірвався. Загалом він зробив сім дзвінків. Два з них були неробочими мобільними номерами, один також був мобільним номером, проте він не відповідав, а третій номер виявився стаціонарним із Чикаґо. Інші три належали дивакам, яких вони викреслили зі списку. Прізвище Ківера згадували один раз, а про приватних детективів цілих три рази, плюс іще один раз під час розмови з громадським телефоном у Чикаґо, під час якої Вествуд також запитав про прізвище Мак-Кенн.

Чоловік на південь від Материного Спочинку довго мовчав. Тоді він запитав:

– Але вони так нікуди і не просунулися?

– Це вже вам вирішувати. У них є три варіанти. Я певен, що один із них був клієнтом Ківера, і я певен, що ви знаєте, котрий саме. У них є дані телефону, який можна перевірити. Я стикався з тим, як усе йшло шкереберть і від меншої біди.

– Мені потрібно знати, чи контактують вони з телефонними компаніями. У плані завчасного попередження. І якщо так, то мені треба знати, що саме телефонні компанії можуть їм розповісти.

– Боюсь, це може коштувати грошей. Телефонні компанії можуть тримати інформацію в таємниці. У цьому випадку потрібно буде їх задобрити.