Софія Чар - Факультет некромантії. Виживуть (не) всі, Софія Чар

Безцеремонно зсунувши зі столу куртку ельфійки, Кіран опустив на нього тацю, щоб одразу взяти чашку. Хто цих підступних жінок знає, раптом відберуть, варто лише кліпнути очима!

Але підступні представниці імовірно прекрасної статі проводити замах не поспішали, обмежившись своїми порціями. Зробивши невеликий ковток гарячої ароматної рідини, Барс на мить заплющила очі. Надто вже гарячої.

– Ні, це дуже далека і всім відома казка. Усі знають легенду про спадкоємицю Полум'я, – хрипко заперечила вона, часто закліпавши очима, щоб стримати сльози, що проступили.

Мабуть, варто було почекати, поки кава охолоне.

– Ем… Про кого?

На відміну від некромантки, ельфійку градус напою явно не збентежив. Сьорбаючи маленькими ковтками, вона облаштувалася на кріслі, з цікавістю спостерігаючи за вартовими. Що таке сором Лу знала тільки з чуток і, отримавши дозвіл залишитися, не збиралася зображати камінчик і відмовчуватися.

— Про спадкоємицю Полум'я, дочку княгині альдів і владики вієнів, хіба ти не чула? – навіть здивувалася Анна.

Для неї ця історія була так само добре відома, як алфавіт чи якісь елементарні заклинання, на кшталт освітлювальних вогників. Втім, швидше за те, що історію магічного світу вона вивчала в трьох академіях і не раз вела в Ліванорі.

– О, це дуже цікава історія! – миттю пожвавішав Кіран.

Його у викладачі ніхто не брав, академії самогубців не відкрилося ще в жодному світі, але це не означало, що він не хотів побути вчителем. Тому, тільки-но з'явилася можливість, чоловік відразу ж стрепенувся, посміхнувшись.

– Так ось ... Наш світ і всі інші, створили боги. Виняток – перший світ. Його збацали стихії. Спершу взагалі було лише Ніщо, яке зараз заповнює міжсвітовий простір. Але потім раптом у цьому Ніщо з'явився світ, який пізніше відвоювали чотири стихії. Хто його створив досі невідомо, перевірені відомості у нас є лише про стихій. Може, до речі, вони й створили, тут така плутаниця, що кат його знає. Та світ все ж був створений до богів. Першим народом у цьому світі стали вієни. Їхній володар взагалі був сином Полум'я. І жили вони у своєму світі, поки не з'явилося три боги: богині Місяця, Зірок і бог Сонця. Невелика сутичка та бумс… Немає більше чотирьох стихій. Боги вбили їх, зумівши позбавити сил і так у світі з'явилася стихія Життя та Смерті. І це все бачив той перший вієн, якому ясний перець такий розклад не по масті був і…

– І він оголосив війну творенням богів, – перебираючи брата, Анна докірливо глянула на нього. – Спершу, точніше, війну, а потім лише озброєний нейтралітет, який одного разу порушила дочка богині Місяця.

– Типове «від ненависті до кохання», – не маючи сили мовчати, пирхнув Кіран і клацнув пальцями. – Спершу вона хотіла його вбити, а потім він її вирішив покохати.

– Як результат цього союзу – спадкоємиця Полум'я, – підвищивши тон, Анна непомітно штовхнула брата. – Вона змогла об'єднати альдів та вієнів, які до цього були непримиренними ворогами. Разом із якимось там великим героєм, ім'я якого до нас не дійшло, вона брала участь у наймасштабнішій військовій кампанії Початку світу. Брала участь і перемогла, зумівши відбити претензії істот з Ніщо. Дехто зміг вислизнути, але більшість або загинула, або була замкнена в Міжсвіті. Але це далося дорогою ціною. Сама принцеса померла.

Трохи насупившись, Лу задумливо постукала пальцями по глиняних боках ще гарячої чашки. Ні, такої історії вона не чула. Втім, вона загалом цікавилася лише тим, що могло допомогти їй тут і зараз. Типово для найманця.

– Ну, добре, померла вона і що? Мені хіба казати вам, що мертві не воскресають. Ну, не так, як це уявляють менестрелі під горілкою.

Хитнувши головою, Анна зібралася було заперечити, але не встигла. Гучно клацнув пальцями, Кіран випередив сестру.

– А тут у хід вступає передбачення її матері. Річ у тому, що перед смертю альди могли побачити майбутнє. І ось вона сказала, що її дочка повернеться з мертвих у мить, коли світ цього потребуватиме. Типово героїчно, так щоб надихало, якби не одне «але». Власне, це я й довідався не так давно.

Самовдоволено усміхнувшись, Кіран урочисто відпив каву. Причому зробив це так неспішно, що бажання згодувати йому цю чашку вже майже перейшло в дію. Але все ж таки не перейшло. Для цього він дуже добре умів витримувати паузу.

– Після смерті принцеса скам'яніла. Стала такою собі надгробною плитою самої себе. Достатньо економічно, правда? Ото б з'ясувати, як так вийшло, усім ворогам роздав би рецепт, щоб не розоряться на надгробки.

– Кіран! – Не витримавши, гаркнула Анна й стиснула чашку в руках так, що та ледь не тріснула.

Зіниця жінки витяглася в тонке вістря, з губ раз у раз зривалося тихе гарчання. Дорогий братик був надто близький до того, щоб перетримати паузу та отримати порцію любові від пазурів сестри.

– Так от, – ніби й не помітивши люті сестрички, продовжив чоловік, сліпуче посміхнувшись ельфійці. – Ця статуя зберігалася в замку демонів у першому світі, але кілька століть тому вона зникла і, судячи з деяких даних, з'явилася в одному зі світів третьої системи. Є підстави вважати, що у цьому.

Знову спохмурнівши, Анна відставила чашку і задумливо потерла підборіддя. Новина була… Не найприємнішою. За своє життя вона стикалася і з кінцями світу, і війнами міжсвітового масштабу, але ніколи з настільки давніми пророкуваннями.

Як показувала практика, всі прогнози мали строк придатності. У цього ж термін придатності пройшов давно та безнадійно. То хто ж його воскресив?

Згадка, що дряпнула спершу край свідомості, повільно перевалилася через нього, перш ніж важко плюхнутися під окуляр уваги. Несподіване та дивне, воно змусило химеру різко випрямитись на місці.

Найстіель називав того, хто його направив сюди Володарем. Чим Перший демон, прабатько панівної династії демонів першого світу, не вартий цього звання? Анна чудово знала, що цей уламок минулого ще живий, хай і відійшов у тінь високого трону своїх спадкоємців.