Вікторія Вецька - Закохай мене в себе , Вікторія Вецька

Максим

Після всього, що я дізнався від Мирослави, мені хотілося все громити, нищити, розтрощувати. В моїх руках було стільки сили і ненависті, як ніколи до цього. Злість, неприязнь, агресія, закипали в мені, і не давали волю здоровим, чистим думкам. Зараз я зовсім не контролюю свої емоції, а як можна з чим всім впоратися, коли серце розриває від болю, мозок відмовляється це сприймати, а душа хоче, щоб все це було просто вигадкою.

Я навіть подумати не міг, що так для мене обернеться моє кохання. Це найжахливіше, що могло статися в моєму житті. І тільки я міг так загрузнути в болоті. З одного боку батько, якого я не ненавиджу з дитинства, а з іншого  кохана дружина. Якщо це було три роки назад, то скільки їй було років? Замислившись та порахувавши роки, я вирахував, що їй було двадцять, а йому сорок сім років! Це ж двадцять сім років різниці! Чим вона думала? 

А батько в мене ще та мерзота! Ще трохи і в мене буде істерика. Адже мій мозок просто відмовляється приймати всю цю інформацію. Я повинен розібратися з батьком, і вияснити все  в нього. А потім поговорю з Мирославою, хоча навіть не знаю... Чи зможу я дивитися їй після такого в очі? Жити з нею, будувати стосунки. Напевно ні! Адже в мене постійно перед очима буде, вона і батько. Де вона цілує його, обіймає, зізнається в коханні. А мені вона так, і не разу не зізналася в коханні!

Як же я ненавиджу зараз батька, адже через нього Мирослава боїться закохуватися. Він зруйнував її, і моє життя, а тепер я зруйную його. В мене є дещо цікаве на нього, після чого батька обов’язково посадять до в’язниці, і на великий термін. Хай зогниє за гратами, адже такому покидьку тільки там і місце.

Зібравшись з силами, я вирішую йти в будинок і поговорити з батьком. Зайшовши туди я бачу як він сидить на дивані, і дивиться телевізор покурюючи цигарку. Як же я ненавиджу цей запах цигарок. І саме по цій причині, я навіть ніколи не починав курити. Мої очі горять ненавистю, але варто опанувати себе та вияснити правду.

— Чому ти вибрав саме Мирославу собі в коханки? — запитую, і сідаю на крісло навпроти батька.

— Я її не вибирав! Вона сама до мене прилипла, як банний лист! — промовляє батько, затягуючи цигарку.

— І ти скориставшись тим, що вона закохалася в тебе, вирішив використати її у власних цілях, — говорю доволі серйозно та дивлюся на батька.

— Що ти хочеш Максиме?! Те що в мене там щось було з твоєю Мирославою, нічого не означає! Та й вона, як колода в ліжку! — вигукує батько це з такою наглістю, що в мене геть руки чухаються, щоб заїхати йому по його наглій пиці.

— Ось тільки не потрібно на неї наговорювати! —  вигукую у відповідь я, а батько встає з крісла та кидає недопалок в попільничку.

— І як воно спати з нею після батька?! — з глузуючою посмішкою шкіриться він.

А тут я не стримався, та зарядив з кулака по його  самолюбному обличчі. Звичайно нашу бійку побачили батькові вірні слуги, і схопили мене.

— Закрийте його в кімнаті, а то ще дурниць наробить, — викрикнув він, пиляючи мене злим поглядом.

Мене повели, як якогось заручника. Руки за спиною в наручниках. Пхнули в якусь невідому кімнату в якій взагалі не було вікон. Помітивши в кутку ліжко, я пішов до нього. Хоча мої руки і досі були в наручниках. Та це мені не завадило лягти на ліжко, і думати про Мирославу та все те що сьогодні сталося. Завтра мене відпустять, і я обов’язково з нею поговорю. Ми вияснимо все, і подумаємо як жити далі. Хоча і так очевидно, що майбутнього у нас немає. Вона сама його зруйнувала! Та й я навіть не впевнений, чи потрібно їй це майбутнє поряд зі мною.

Я навіть думаю про те, щоб продати все, та поїхати закордон, де там я зможу почати нове життя. Єдине, що мене раніше тримало тут це сестра і Мирослава, а зараз я не хочу її бачити. Хто б міг подумати, що в той час коли я навчався закордоном, вона тоді розважалася з моїм батьком, а я навіть і подумати не міг, що доля мене зведе з його колишньою коханкою. Зараз я найбільше злий та ображений на Мирославу, більше чим на батька. Адже від нього це досить очікувано. Такий як він не здатний на хороші вчинки.

Але Мирослава! Яка ж вона мерзенна особистість. Припустимо вона не знала, що батько одружений, але я однаково не можу зрозуміти невже в світі стільки мало хлопців, що вона вирішила відати свою невинність батьку. А ще мені не вкладається в голові, що вона була вагітна від цього виродка, а той змусив її зробити аборт. Як же мені хотілося, щоб усе це, був якийсь дурнуватий жарт, але ж ні. Від таких думок я скоро почну божеволіти. Зараз хочеться вирвати собі серце з грудей, щоб воно більше мене не турбувало.

Хочеться знайти щось позитивне, щоб остаточно не з’їхати з глузду, як моя матір. День так добре починався, а закінчився нервово та з напруженням. Жахливішої кінцівки годі і придумати. Доля піднесла мені занадто сильний удар, який зламав мене з середини, але я все ще на ногах. Правда в душі зовсім розбитий. Хоча те що батько закрив мене тут навіть на краще, адже через емоції та гнів, я або вб’юся, або покалічуся, а йому потрібен здоровий син. Ця ніч буде одна з найдовших за усе моє життя. Як дожити до ранку, і викинути з голови погані думки, я геть не знаю.

Зранку батькові вірні слуги прийшли до мене, і звільнили мене від наручників. Я швидко привів себе до ладу, та попрямував до кухні. Батька в будинку вже не було. Навмисно раніше втік, щоб я йому знову в обличчя не заїхав. Трохи перекусивши. Я сів у своє авто, і поїхав додому. На моє при велике здивування будинок був закритим. Я навіть встиг був подумати, що Мирослава зібрала свої речі і пішла. Зайшовши на кухню я почав оглядати кімнату, шукаючи поглядом обручку, яку вона могла б тут залишити. Але ні записки, ні обручки, не знайшлося.