Вікторія Вецька - Закохай мене в себе , Вікторія Вецька

Через сім років

— Матусю, а можна я буду тобі допомагати? — запитала радісно донечка.

Її очі блищали від нетерпіння.

— Звичайно, сонечко, — посміхнулася я, відчуваючи гордість за її бажання допомагати.

— Матусю, бачиш там Марка з татом? Він зараз допомагає йому, а я хочу допомогти тобі. Адже я вже доросла, — лагідно промовила донечка, показуючи пальчиком на Максима з Марком, які вміло розпалювали мангал.

— А скільки рочків такій дорослій дівчинці? — запитала я, присівши напочіпки поряд з нею.

— Чотири? — і показала чотири пальчики на руці.

— Тоді для такої дорослої дівчинки в мене є супер завдання, — радісно промовила я.

— Яке? — запитала донечка, виблискуючи своїми блакитними оченятками.

— Будеш розкладати серветки і хлібчик. Добре, доню?

— Так, матусю!

Коли нарешті приїхала Соломійка з Назаром, Зоряна зразу побігла до Майї, і вони разом пішли до гойдалки, розказуючи щось одне одній. Хоч Зоряна була і старша від Майї, але вони дуже чудово знаходили спільну мову. Соломія, з часом, змогла знайти в собі сили пробачити мене, і наш розмовний потік став більш вільним і щирим. Але як загорілися її очі, коли я розповіла їй про мою вагітність. Та радість, що вона принесла, була неперевершена. А що тільки відбувалося з Максимом! Його емоції вибухали так, ніби він сам переживав кожну мить разом зі мною. А коли він вперше взяв Марка на руки, його серце розчулилося до такої міри, що слова стали зайвими, і замість них були лише сльози радості, що переливалися через його веселі очі.

Коли Марку було всього рік, Максим познайомив мене зі своєю мамою, Ларою, яка виявилася досить приємною і хорошою жінкою, до речі, вона ще досі жива. І тоді ж мені вдалося познайомитися зі справжньою мамою Максима — ця жінка явно перевершила мої очікування. Вона досить мила та чуйна, і ми зразу знайшли спільну мову. З часом коханий зміг їй пробачити. Зараз вона часто довідується до внуків, і вони її дуже люблять. Мама Максима удвох на пару з моєю мамою часто частують дітей солоденьким або шкідливою їжею. Тоді мені доводиться з ними сваритися, але я їх розумію, адже важко відмовити таким сонечкам. А ще, я знайшла своє покликання у співі. На різних заходах я разом з батьком дарую людям радість своїм голосом. Мої щасливі спогади перебив синочок, який разом з коханим підійшли до мене.

— Скуштуй це, я разом з татом робив, — мовив радісно Марк, даючи мені стегенце, та дивлячись на мене щасливими оченятами.

— Зараз скуштую, але ти пообіцяєш, що віднесеш по стегенцю дівчаткам!

— Добре, мамо!

Вкусивши шматочок, я зробила задоволений вираз обличчя.

— Дуже смачно! Настільки, що я навіть від добавки не відмовлюся, — вимовила, та поцілувала синочка в маківку голови, а Максима в губи.

Поки діти розважалися собі, а я з Максом радо за цим спостерігали з гойдалки, злегка погойдуючись та обіймаючи одне одного.

— Скільки років я мріяв про таку ось сім’ю, де поруч ти, Марк та Майя, — пронісся неймовірно приємний голос коханого.

— Я теж мріяла про таку щасливу сім’ю, як у нас зараз, — додала я, поглядаючи на наших діточок.

— Дякую тобі, що в той день ти вирішив купити каву саме в моєму кіоску, і не здався, та все ж таки закохав мене в себе, попри мою стервозність, — ніжно глянула я на коханого, а він у відповідь мило посміхнувся.

— Це тобі дякую, адже якби не твої слова, я б цього всього міг би не мати.

Було весело проводити час з найкращими друзями. Назар, як завжди, жартував, але тепер його жарти більше не дратували мене. Наші стосунки врази покращилися, і я змогла розгледіти Назара з геть іншої сторони.

Коли Соломія з Зоряною та Назаром поїхали, ми вирішили поїхати покататися на конях.

— Хто буде зі мною кататися на конях? — запитав радісно Максим.

— Я, я, я, — в один голос закрили діти.

— Можна, я з мамою на Ягідці буду, а тато з Марком на Швидкому?

— Звичайно, донечко, — вимовив Максим, і посадив Майю на коня.

— Тільки тримайся міцно! — наголосив голосно коханий.

Яке ж було щастя за чим всім спостерігати! Я просто повірити не можу, що все це зі мною. Зараз я дуже радію Максимовій наполегливості, адже якби він не закохав мене в себе, цього всього могло б не бути. А тепер ми щасливі, всі в чотирьох і обов’язково покажемо нашим дітям, що таке справжнє кохання та сімейне щастя.

Кінець