Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

- Так, це розумні думки, Еніро, я теж про це розмірковував. Подумай у свою чергу, хто особливо зацікавлений у тому, щоб нас усунути, може, хтось уже робив тобі натяки, що боротися за це місце не варто. Згадай всі деталі, розмови, обличчя, дивні випадки, збіги, - далі Калеан повернув голову до Аліти: - Ти займешся тим, про що ми раніше домовилися.

Дивлюся на чоловіка із запитанням. Він же міг сказати Аліті все це подумки, але озвучив, щоб я була в курсі, отже, має додати роз'яснення.

- Аліта перевірить твого колишнього хлопця, а також маму.

- Що? Вони тут ні до чого! - Я сповнена обуренням. - Ти не бачив, як вони були засмучені, коли я зникла на дві доби! Мама досі не може говорити про це!

- Я майже впевнений, що твоя мати ні до чого, але не можу того ж сказати про Девора, - каже грубо, все ще сердиться через те, що я зустрічалася з іншим. Адже я мала необережність розповісти, як залізла на нього в запалі збудження. Калеан не говорив прямо, але я знаю, що він біситься саме тому. – Думаю, що на цьому ми можемо закінчити.

Перед моїми очима промайнуло кілька картинок. Я струсила головою, скидаючи їх, але вони повернулися. На кілька секунд переді мною з'явилися всі Нотрили у вигляді тварин.

- Що трапилося, Ені?

Я знову труснула головою, заплющила очі, намагаючись відновити перед очима обличчя присутніх. Тим часом усі вже підвелися, збираючись розходитися у справах.

- Ені? - Калеан сів поруч, вдивляючись мені в обличчя з занепокоєнням.

- Аліта - вовчиця, Кірам - каракал, Елім - птах, не знаю, як він називається, - відчуваю складку між своїми бровами.

- Вона була у Нотріленді? – із властивим йому гумором запитує Елім.

- Ні, - Калеан здивований, дивиться на мене з усією увагою, - звідки ти знаєш, Ені?

- Я щойно бачила вас у вигляді тварин. Буквально кілька секунд, а потім все повернулося назад. Це було настільки реальним, що я не засумнівалась у правдивості.

- Ти бачиш не тільки крізь предмети, але ще й розумієш справжню суть людей і магів, - Калеан хмикнув і підняв брови. Так він передає здивування граничне із захопленням. Загалом роблю висновок, що я його вразила. - Розумниця моя, - поцілував ніжно в губи, хоча при рідних намагався цього не робити, не рахуючи випадку на весіллі.

- Можна мені з тобою в вежу?

- Гаразд, тільки далеко від мене не відходь. Я повинен знати, де ти щохвилини.

Ствердно посміхаюся, граю у слухняну дівчинку.

- А якщо я не послухаюсь, ти мене потім покараєш? – усміхаюся лукаво, підморгую йому, а у самої мурашки по шкірі від кинутого натяку. Бачу, як блиснули його очі, хоча він постарався не подати виду.

- Так, чули ми, як ви там один одного караєте, - Аліта сказала з глузуванням, але в добрій манері. - Звукоізоляція в цьому будинку нікчемна.

- Я нічого не чув, - додав Елім.

Я відчула себе ніяково, опустила очі.

- Не бентежся, у Аліти дуже гострий слух. Її кімната в іншому крилі будинку, але вона найкраще знає, що де відбувається.

Легше мені не стало. Позитивна сторона лише в тому, що інші чоловіки мене не чули вчора. Більш незручної ситуації і придумати не можна. Хіба вони не мають магічних штучок, щоб ізолювати всі кімнати? Напевно, хтось може це зробити.

- Калеане, - хотіла вже запитати чоловіка, але він за руку перемістив мене в спальню.

- Не хвилюйся ні про що, Аліта не зі зла це сказала.

- Я розумію, але все одно мені неприємно. Я хотіла иб, щоб усе, що відбувається тут, залишалося між нами.

- Ені, звукоізоляції тут немає саме для того, щоб усі ми могли один одного чути. Це одна з умов безпеки.

- Ви ніби завжди готуєтеся до війни, - говорю з досадою, опускаю голову, підтискаю губу, Калеан мене обіймає.

Діалогу далі не вийшло. Стало спокійніше, але образа все ж таки десь залишилася. Не хочу думати, що сестра мого чоловіка відчуває до мене щось на зразок неприязні. Ми завжди з нею добре ладнали, жодних проблем не виникало, вона відкрита, я теж. Це було перше знущання за весь час нашого знайомства. Мимоволі згадала, як відгукнулася про неї моя мама, але відразу ж прогнала цю думку, аби не зациклюватися, бо сама можу ненароком повірити, що Аліта не та, за кого себе видає.

***

У вежі прогулялася по вісімдесят другому поверху із задоволенням. У діапазоні чутності Калеана я можу займатися будь-якою справою. Варто мені тільки назвати його ім'я, як він відразу виявиться поруч. Ми поки не перевіряли це на відстані, але я думаю, що все працює так само. Він тоді прийшов до мене в ту печеру, звідки не було виходу. Почув, незважаючи на те, що ми були на великій відстані один від одного. По суті, мені браслет і не потрібен. Він хіба що сповіщає решту Нотрилів про те, що трапилося щось незвичайне, а там ще й висвічується цифра, щоб зрозуміло було, з ким саме. Поки що мені не доводилося бачити, щоб комусь іншому була потрібна допомога. Браслет завжди мовчить, натискаю його хіба що я.

- Міс Мондал… Тобто місіс Нотріл, - до мене звернулася одна зі старих співробітниць, з якою ми працювали ще за часів батька, - вже з'явився анонс майбутнього фестивалю. Заплановані конкурси, як і минулого року. Ви братимете участь цього разу?